Дієтична і невибаглива селера

Коротко: Селеру вирощують через розсаду: насіння висівають наприкінці лютого або в березні, а на грядку висаджують лише із середини травня, бо рослина чутлива до холоду. Вирощування розсади триває 75–90 днів. Селері потрібен глинистий або глинисто-піщаний ґрунт з гумусом, достатня волога та живлення азотом, фосфором і калієм.

Селера (лат. Apium graveolens) належить до коренеплідних овочів. Хто може уявити собі овочевий суп без селери? Людство вирощує та використовує її ще з давніх часів, спочатку вона походить з Азії.

Ми вирощуємо її з попередньо вирощеної розсади. Використовуємо як зелень, так і бульби селери. Зелень, як і насіння селери, є частиною середземноморської, балканської та англійської кухні. Селера є одним із компонентів сумішей для гриля та сумішей для запікання.

Селера з болотних трясовин

Ще з давніх-давен люди знали та використовували селеру, головним чином її різновид селера болотна (лат. Apium graveolens L. var. Silvestris), яка дико росла на болотистих ґрунтах, що містять солі в регіоні Середземномор'я.

Як приправу селеру використовували ще стародавні єгиптяни та римляни. Стародавні народи використовували її також як природний афродизіак, а її листя додавали до похоронних букетів. Селеру згадує і Гомер у своєму творі Одіссея, де переможців вінчали саме цим видом овочів.

До наших географічних широт вона прийшла в ранньому середньовіччі, ймовірно, з Італії. Перша згадка про вирощування селери та використання її коренів у нас походить з 16 століття. На території Чехії селера бульбова почала вирощуватися лише в 19 столітті.

У своєму травнику її згадує міський лікар Лоніцерус з Франкфурта-на-Майні в 1564 році, де селеру рекомендує "для відганяння меланхолії, проти болів печінки та селезінки, а також для отримання здорового кольору шкіри."

У селери ми можемо використовувати як бульбу, так і листя. Селера є невід'ємною частиною овочевого супу, а листя є чудовою приправою.

Як виростити здорову селеру

Селера є дворічним овочем, який дуже чутливий до холоду. Тому ми висаджуємо її на грядку тільки з середини травня. Її раніша висадка може спричинити викидання квітки. За звичайних обставин вона цвіте лише на другий рік після висадки.

Ми вирощуємо її з розсади, яку попередньо вирощуємо в парниках. Насіння селери висіваємо наприкінці лютого або протягом березня. Вирощування придатної розсади займає 75-90 днів.

Грядку регулярно пропалюємо, помірно поливаємо та регулярно провітрюємо. Розсаду селери з 2-3 справжніми листочками висаджуємо на грядку на відстань 25x30 см так, щоб серцевинка не була присипана, тобто коренева шийка повинна трохи виступати. Розміщуємо її в глинистих або глинисто-піщаних ґрунтах з достатньою кількістю гумусу та вологи. Селера вимоглива до мінерального складу ґрунту - вона повинна мати достатньо азоту, фосфору та калію. Тому доцільно місце перед висадкою селери добре удобрити якісним компостом або NPK добривом.

Рослина селери любить тінисті грядки, а не сухі та сонячні місця. Селера є коренеплідним овочем з тривалим вегетаційним періодом 180-250 днів.

З хвороб селеру вражає грибкове захворювання септоріоз. Для нього характерні жовті або жовто-коричневі плями.

Види селери та їх вирощування

Селера коренева (лат. Apium graveolens L. var. Rapaceum) належить до дворічних овочевих культур з родини селерових (лат. Apiaceae). В наших умовах вирощуємо селеру як однорічну овочеву культуру.

Вирощуємо її з насіння, яке доцільно попередньо підготувати в парнику. Проростання насіння триває 2-3 тижні, вирощування розсади займає приблизно 75-90 днів. Малу розсаду селери з 2-3 справжніми листочками висаджуємо на грядку протягом травня із схемою 20х25см. При вирощуванні селери дбаємо про глибину посадки, в ґрунт її розміщуємо по кореневу шийку, але не глибше ніж вона росла в парнику.

Коренеплід коренової селери збираємо протягом жовтня в суху погоду. Гичку селери обрізаємо, її коренеплід очищаємо від землі, скорочуємо корені та зберігаємо в кагаті, щоб селера була захищена від промерзання. Таким чином можемо зберігати коренеплоди приблизно 2 - 3 місяці. Селеру доцільно зберігати у вологому середовищі (при вологості 90 -95%) та при температурі 0 до + 2 градусів.

Селера черешкова (лат. Apium graveolens L. var. Dulce) переважно вирощується в Західній Європі та Америці. Має таке саме походження як селера коренева. Селера черешкова любить тепліші місця, не надто сухі. Висаджуємо її в більш глинисто-піщаний ґрунт, який є поживним і добре зволоженим.

Насіння черешкової селери садимо в березні, безпосередньо на грядку її висаджуємо в травні або сіємо в середині квітня і висаджуємо на початку червня. Рослини черешкової селери садимо на грядку за схемою 50х30см, на малих площах можемо селеру садити за схемою 25x25 см, завдяки чому черешки добре відбілюються. Протягом вегетаційного періоду черешкову селеру розпушуємо, регулярно поливаємо і за потреби підживлюємо.

Наприкінці серпня її листя зв'язуємо легко в нижній частині рослини, у верхній частині міцно. Згодом протягом 10 денного інтервалу її двічі підгортаємо. Приблизно через місяць до 5 тижнів черешкову селеру збираємо зрізанням цілої рослини, можливо навіть з частиною кореня. З першого посіву проводимо збір у вересні, з другого посіву в жовтні до листопада. Потім укладаємо їх легко в ящики.

Селера листова (лат. Apium graveolens L. var. Secalinum) є з усіх форм селери найменш поширеною. Найбільше поширене її вирощування в Голландії та Франції, хоча має такі самі вимоги до вирощування як селера коренева.

Селеру листову висаджуємо наприкінці березня за схемою 40х30см. Для її росту і розвитку важливий достатній рівень вологи та живлення в ґрунті. Листя листової селери можуть в сприятливих умовах виростати до висоти 60см. Її коренеплід буває малим і густо вкритим бічними коренями.

Пізно восени рослинки викопуємо. Гичку листової селери зрізаємо 2-3 см над серцевиною, яку однак не слід пошкоджувати. При її вирощуванні з 1 м2 отримуємо 4-5 кг гички, яку можемо висушити і пізніше використовувати як приправу до супу. Коренеплоди листової селери після збору укладаємо в ящики в льох.

Зелень листкової селери містить апіол, це ароматична ефірна олія, вітамін B, каротин та з мінеральних речовин фосфор і кальцій.

Що приносить селера на кухню?

Коренеплід селери містить 85% води, 1% білків, 10% глюцидів і 1,5% клітковини. Для неї характерний високий вміст вітамінів групи B - головним чином вітамін B1, B2, далі вітамін PP і вітамін C. З мінеральних речовин містить натрій, калій, магній, кальцій і фосфорну кислоту. Спробуйте приготувати салат з селери і побачите, як приємно вас здивує її смак або, наприклад, смажена селера, теж дуже смачна.

Селера є частиною редукційних дієт, оскільки 100г селери містить лише 19 Ккал.

Селера має сечогінну та детоксикаційну дію. Це природний діуретик, який сприяє утворенню сечі, завдяки чому очищає також опорно-руховий апарат, в якому розчиняє відкладення. Тому селера підходить для регулярного вживання людьми, які страждають на ревматизм, артрит або подагру.

Селера водночас посилює апетит також стимуляцією утворення жовчі, покращує функцію шлунка, знижує рівень цукру в крові та артеріальний тиск. Завдяки високому вмісту вітамінів групи B благотворно діє на волосся, нігті і на шкіру. Однак треба стежити за тим, щоб наш раціон не був одноманітним, оскільки велике споживання селери може порушити внутрішню рівновагу в організмі. У народній медицині використовують селеру для підвищення чоловічої потенції.

Свіжу селеру використовуємо для приготування салатів, соусів, майонезів і соків. Варена селера є складовою супів або її можна запікати. Найкориснішою вважається в сирому вигляді.

Олія селери освіжить нас і позбавить втоми

Насіння селери можемо використати також для приготування олії селери, яка призначена насамперед для ароматерапії. Характерний аромат селери служив спочатку рослині як захист від цвілі та бактерій. Аромат олії селери позбавить вас втоми, сприятиме концентрації організму, чим запобігатиме втомі. Олію селери також корисно вживати всередину, 3 рази на день по 1-2 краплі, можна додавати в випічку або на хліб.

Щось смачненьке з селери

Паличики з селери

Для приготування паличок з селери потрібно:

100г селери

150г борошна

150г маргарину

150г сиру едам

150г сухарів

1 яйце

сіль

Селеру і сир едам натираємо на дрібній тертці. До суміші додаємо борошно, маргарин, сухарі, сіль і замішуємо тісто. Потім тісто розкочуємо тонко, змащуємо його збитим яйцем. З тіста вирізаємо паличики і випікаємо в духовці до золотавого кольору. Подаємо охолодженими.. :)