Фізаліс - живі ліхтарики в саду

Мохуня (лат. Physalis) – це рід рослин, що належить до родини пасльонових (лат. Solanaceae). У світі було описано близько 120 видів мохуні, які ростуть переважно в Південній, Центральній та Північній Америці. Найбільше поширені мохуні в Мексиці. На наших городах найчастіше зустрічаються два види мохуні, а саме мохуня звичайна (лат. Physalis alkekengi) та мохуня перуанська (лат. Physalis peruviana). Плодом обох цих видів є типові помаранчево-червоні ліхтарики, які стануть прикрасою будь-якого саду. Виростіть їх у своєму саду і ВИ!

Мохуня звичайна

Мохуня звичайна – це багаторічна рослина, яка без проблем переживає зиму. Мохуня звичайна може досягати висоти 40-60 см. На негалузистих стеблах ростуть спірально розташовані листки яйцеподібної або трикутної форми. Квітка мохуні звичайної подібна до квіток інших пасльонових рослин (наприклад, квітки помідора). Квіти мохуні звичайної мають білий колір. Плодом мохуні звичайної є ягода, схована в типовому червоному "ліхтарику". Саме від форми цієї оболонки плоду походить і назва рослини. Червона оболонка плоду нагадує частину єврейського одягу – так звану "фрігійську шапку", яку євреї носили ще з раннього середньовіччя. Мохуня звичайна спочатку росла на великій території від південної Європи до східної та південної Азії. Сьогодні вона поширилася ще більше, на нових територіях швидко розростається і незабаром дичавіє. Мохуню звичайну найчастіше можна зустріти на вапнякових ґрунтах та в дубових лісах.

• Мохуня звичайна сорту "Franchetii" характеризується великими помаранчевими плодами, які у стиглому стані їстівні

Мохуня перуанська

Мохуня перуанська також є багаторічною рослиною, але в наших кліматичних умовах вирощується як однорічник, оскільки не переносить морозів. Досягає висоти близько 30-100 см. Вся рослина вкрита густими ворсинками. Стебло майже не галузиться, з нього почергово виростають листки. Листки яйцеподібні з серцеподібною основою. Квіти білі і, як і у мохуні звичайної, нагадують квіти інших пасльонових рослин. Плодом є ягода, схована в ліхтарикоподібній оболонці. Як вже підказує сама назва цього виду мохуні, його батьківщиною є Південна Америка, зокрема Перу, Колумбія, Чилі та Венесуела. В інші країни світу мохуня перуанська почала поширюватися у 19 столітті. Тоді її завезли колоністи до південної Африки. Сьогодні мохуню перуанську можна знайти майже у всіх регіонах помірного кліматичного поясу. Мохуня перуанська найчастіше росте у вологих передгірних лісах та на їхніх узліссях. Мохуня перуанська в сприятливих умовах може утворити дуже густі зарості, які можуть витіснити навіть оригінальну рослинність.

• Фізаліс перуанський для сушіння – це спеціальний сорт, особливо придатний для сушіння, висушені стебла з численними "ліхтариками" пожвавлять будь-який сухий букет

Вирощування фізалісу

Фізаліс найкраще росте на сонячному або злегка затіненому місці. Він потребує достатньо світла. Для вирощування фізалісу ідеальним є глибокий гумуснийґрунт, який добре утримує воду. Розсаду фізалісу висівають у березні, найпізніше у квітні у посівні ємності (наприклад, міні-парник). Висіяне насіння потребує для проростання достатньої вологості та кімнатної температури. Підрослу розсаду пересаджують на постійне місце лише після закінчення заморозків. Фізаліс хоч і морозостійкий, але молоду розсаду можуть пошкодити сильніші морози. Протягом сезону доглядайте за фізалісом так само, як за томатами. За потреби поливайте, прополюйте. Регулярне підживлення не зашкодить. За зразковий догляд фізаліс восени віддячить великою кількістю червоних "ліхтариків".

Увага: Незрілі плоди і рослини фізалісу через високий вміст соланіну є помірно отруйними для людського організму, так само як незрілі помідори!

Стиглі плоди їстівного фізалісу корисні та смачні

Для споживання придатні лише стиглі плоди фізалісу. Висушені стиглі плоди фізалісу звичайного мають сечогінні властивості, використовуються при лікуванні захворювань нирок і сечовивідних шляхів. Плоди фізалісу перуанського містять велику кількість вітаміну C. Їх вживання прискорює одужання. У формі ванн фізаліс можна використовувати як підтримку при лікуванні подагри та ревматизму. Стиглі плоди фізалісу перуанського цінуються за свій цікавий смак, який віддалено нагадує ананас. Плоди споживають як свіжими, так і консервують або сушать. Свіжі плоди фізалісу додають до фруктових салатів. Більшу кількість плодів фізалісу можна законсервувати (перед консервуванням проколіть плоди, щоб у них потрапив цукор) або висушити. З плодів фізалісу перуанського можна приготувати чудове варення.

Порада: Червоні "ліхтарики" захищають плоди фізалісу від висихання, тому виймайте їх безпосередньо перед споживанням чи переробкою.