Гілочки розмарину на кухонному столі

Розмарин лікарський (лат. Rosmarinus officinalis) – це напівчагарник, невибагливий у вирощуванні, який ми знаємо здавна. Покращує психічний та фізичний стан, заспокоює нервову систему, підтримує травлення, діє проти здуття, але ми використовуємо його також при загальному виснаженні та при зимових застудних захворюваннях. Під час цвітіння своїм ароматом приваблює бджіл і метеликів, тому є дуже привабливою частиною саду. Використовуємо його і на кухні, наприклад, як складову прованських трав.

Люди знали розмарин ще з давніх-давен; він мав своє місце в давньоєгипетських і давньогрецьких ритуалах. У Греції був присвячений богині Венері як символ кохання та вірності. Римляни називали його морською росою. Вже в античності його вважали символом кохання, шлюбу, але й смерті та вічності. За традицією додавали розмарин до весільного вінка нареченої разом із кольоровими стрічками, щоб під час обряду символізувати довічну вірність партнерів.

У середньовіччі люди додавали гілочку розмарину до кадила. Першу письмову згадку про розмарин знаходимо в наказі імператора Карла Великого, який наказав його вирощування на своїх королівських землях. Знаємо його і з Ліпського лікарського підручника 15 століття, який зазначає: "Rosmarinus, також називаний морською трояндою, є теплим і висушуючим. Росте біля моря та в горах. Своїм теплом має силу відкривати потові пори. Проти непритомності та слабкості серця використовуй квіти, змішані з вином." Розмарин часто зображували в народних піснях і віршах. У кімнаті хворих люди спалювали розмарин для очищення повітря. Також у судових приміщеннях кидали гілочки розмарину на підлогу, щоб суд був захищений від "тюремної гарячки". Іспанці шанують розмарин, бо за їхніми переказами він був укриттям Діви Марії під час її втечі до Єгипту. За легендою, вона розпростерла над ним свій плащ, і квіти розмарину з того часу змінили колір з білого на синій. У період епідемії чуми мандрівники під час переходу різними землями клали в полотняний мішечок саме розмарин, щоб запобігти чумі. У Середземномор'ї сушили білизну на гілочках розмарину, щоб вона набрала його аромату і тим самим відлякувала молі.

У минулому розмарин був звичайною рослиною чеського села і займав у домогосподарстві почесне місце. Розмарин є сучасною травою, і ми знаходимо його і в сучасних домогосподарствах як свіжу приправу з дуже специфічним ароматом.

Батьківщиною розмарину є Південна Європа, де його нині можна знайти як вільно зростаючий чагарник. У тепліших регіонах з нього досі вирощують живі огорожі, особливо в Італії, Іспанії та Південній Франції. У наших умовах ми вирощуємо його в горщиках в інтер'єрі або на балконі, він може бути також частиною квіткової клумби або трав'яного саду.

Розмарин часто називають розмариною. В українській мові використовуємо його повну назву розмарин лікарський. Латинська назва розмарину походить від слів ros, що означає роса, і marinus, що перекладається як морський. Розмарин - це морська роса, адже на своїй батьківщині він росте на морському узбережжі.

Вирощування розмарину

Розмарин лікарський (лат. Rosmarinus officinalis) - це вічнозелений густо розгалужений багаторічний чагарник, що виростає до висоти 1-2 м. Він дуже невибагливий у вирощуванні. Його стебло з другого року дерев'яніє, тобто це багаторічна рослина. Стебло після висихання і запалення приємно пахне. Розмарин має темно-зелене повстяне листя, яке з зворотного боку біле або сіре. Вся рослина дуже ароматична з характерним запахом.

Розмарин вирощуємо з насіння, яке висіваємо в розсадник найкраще протягом березня-квітня. Проростає протягом 1-2 тижнів. Розмарин любить проникний глинисто-піщаний грунт з достатнім вмістом кальцію. Він любить сонячні місця - пряме сонце або напівтінь, однак місце має бути захищене від вітру. Особливо добре йому підходять місця біля стін будинків, адже вони накопичують тепло і потім випромінюють його в навколишній простір. У приміщенні не переносить протягів. Молоді розсади висаджуємо на грядку протягом травня-червня на відстані 50 см один від одного. У саду доцільно розміщувати розмарин разом з мальвою.

Обережно з поливом! Він не любить дуже зволожений грунт. Розмарин цвіте синьо-фіолетовими квітами в липні. Утворює плоди. Розмарин не переносить морозів, тому на зиму переносимо його в приміщення на світле місце і підтримуємо постійну температуру 5-10°C. Протягом цього періоду він перебуває у вегетаційному спокої і дуже помірно поливаємо його.

Порада: Після цвітіння обрізайте розмарин (тільки недерев'яні частини рослини), щоб він зберігав свіжу і рівномірну форму.

З рослини розмарину збираємо зелені недерев'яні пагони, які використовуємо або свіжими, або висушуємо при максимальній температурі 35°C. Зібраний розмарин сохне дуже повільно. Висушені частини можемо подрібнити і зберігаємо їх у щільно закритих темних ємностях, які захищають від світла і вологи.

Розмарин має широке застосування, особливо в кулінарії. Має злегка гіркуватий смак, що нагадує камфору. Суміш розмарину додаємо в готові страви перед їх завершенням, щоб його ефірні олії не випарувалися. Можемо додавати його в супи, овочі, салати, соуси і м'ясо. Використовуємо його для приготування баранини, кролятини, оленини і козулятини, яким він надає характерний смак, коли посипаємо ним м'ясо під час варіння. При грилюванні м'яса можемо додати гілочку розмарину у вогонь, м'ясо набуде розмаринового аромату.

Розмарин відлякує кліщів, комарів і жалючих комах!!

Є складовою багатьох трав'яних масел. Смак і аромат розмарину посилюються, коли його змішати з цибулею, часником або лавандою. Розмарин є характерною прянощами італійської та французької кухні.

Також виготовляють розмаринове вино, яке готують так: в першу чергу його листочки дрібно нарізають. На одну чверть посудини кладуть розмарин, а решту доповнюють червоним вином. Таке приготоване вино залишають на 3 тижні відстоюватися, лише час від часу струшуючи посудину, пізніше зціджують.

Дуже характерні властивості

Розмарин як одна з небагатьох рослин підвищує кров'яний тиск. Діє заспокійливо на нервову систему, покращує кровообіг (усуває відчуття холоду в кінцівках), допомагає при виведенні жовчі, при ревматизмі, астмі та кашлі, безсонні та мігрені. Рекомендується його регулярне вживання при лікуванні запалення жовчного міхура, при болючій менструації, при загальній слабкості та при набряках.

Має застосування і як дезінфікуючий ополіскувач для рота та діє при нежиті на розблокування закладеного носа. Міцний відвар можна використовувати для компресів на різні екземи, для очищення шкіри обличчя та на рани. Освіжає та відновлює кінцівки після перенесеного інсульту, коли додамо кілька листочків розмарину до ванни. Чай, приготований з розмарину, має сечогінні властивості та викликає потовиділення. Щодня можна вживати максимум 4-8 свіжих листочків, зазвичай вранці натщесерце або у формі розмаринового вина.

Рослина розмарину містить терпени, борнеол, цинеол, дубильні речовини, гіркоти, смолу та сапоніни.

Сушений розмарин також кладуть між білизною в шафах, запобігаючи таким чином вологості, цвілі та пошкодженню одягу міллю. Його екстракт допомагає видаляти з приміщення запах сигаретного диму і водночас відлякує мух. Олія, отримана з розмарину, має властивості репеленту. Його ефірна олія використовується при виробництві мила, помад, парфумів та лікерів.

Розмарин лікарський - це дуже ароматний вічнозелений напівкущ, який є підходящою рослиною для вирощування в інтер'єрі, але також прикрасить ваш балкон чи сад своїм ароматом. Вирощуймо його з насіння на сонячному місці в ґрунті, багатому на кальцій. На грядку висаджуємо попередньо вирощені рослини розмарину лише протягом травня - червня. Листя рослини містять ефірні олії, дубильні речовини, гіркоти, флавоноїди, тритерпенові кислоти та алкалоїди. Збираємо верхівки розмарину, які пізніше сушимо. Використовуємо його як прянощі та ліки. Сумішшю розмарину приправляють м'ясо, головним чином дичину та баранину.

Є складовою різних пряних сумішей. Розмарин використовується як лікарський засіб при ревматичних захворюваннях, травних розладах, порушеннях жовчного міхура та шлунка і для стимуляції кровообігу. У природній медицині його використовують особливо при так званих жіночих хворобах. Гілочки свіжого розмарину використовуємо досі для освіження повітря в приміщеннях.