Коріння маралу - непомітний будяк з магічною дією

Початковою батьківщиною рапонтикума сафлоровидного є східний Казахстан, Монголія та район озера Байкал. На своїй первинній території ми знайдемо його диким на луках і в лісах навіть на висоті 1200-2000 м над рівнем моря. Це свідчить про певну стійкість, яку рапонтикум безперечно має. У наших краях він буває частиною трав'яних садів. Відомі та поширені також його інші народні назви, як маралячий корінь, рапонтика або сафлор.

Його більш відома і водночас народна назва маралячий корінь, яку запровадили російські поселенці в Алтайському регіоні. Походить від того, що корені рапонтикума взимку викопували і годували ними сибірські олені марали під час свого гону. Корінь водночас допомагав їм пережити суворі сибірські зими. У минулому його у великій кількості вживали також татари як афродизіак. Згідно з збереженою інформацією, корінь рапонтикума використовується для лікування аж 14 хвороб. Його відвар застосовували люди в минулому для усунення загальної втоми та слабкості. Під час зими він був основним засобом для зміцнення імунітету.

Як вирощувати рапонтикум невибагливо

Рапонтикум сафлоровидний (лат. Leuzea rhapontica) - це багаторічна дуже стійка рослина, помітно схожа на будяк, яка виростає до висоти близько 1,5 м. Належить до родини айстрових (лат. Asteraceae). Вирощуємо його головним чином через його корінь. Він не вибагливий до вибору ґрунту, насіння висаджуємо в суглинисто-піщаний ґрунт з помірним вмістом гумусу та поживних речовин. Насіння рапонтикума проростає вже при температурі 5-6°C і розміщуємо його на глибину близько 3-4 см у кількості 2-4 насінин в 1 лунку, ідеально протягом березня-квітня.

У деяких випадках можемо здійснити і підзимній посів (наприкінці вересня), до зими у сіянця виросте 8-12 справжніх листочків, завдяки чому рапонтикум без шкоди переживе зиму. Рослину рапонтикума можемо також попередньо виростити в парнику, щоб прискорити її ріст. Він вимогливий до вологи, особливо під час початкових стадій розвитку саджанця. Протягом усього вегетаційного періоду рослини ґрунт регулярно розпушуємо і видаляємо з його околиць бур'яни.

Рапонтикум сафлоровидний характеризується грубим стеблом і утворює два види листя. Його прикореневі листки серцевидно-яйцевидні, нероздільні, на зворотному боці сірого кольору та повстисті. Навпаки, стеблові листки сидячі, на лицьовому боці вони насичено зеленого кольору, а на зворотному боці знову сірі. Корінь рапонтикума грубий, 1-2 см завтовшки, переплетений коричневими тонкими пагонами, які з віком дерев'яніють. У перший рік вирощування рапонтикума саджанець утворює прикореневу розетку листя. Згодом навесні з розетки виростають кілька прямих стебел (1-8 шт.), на кінці яких формуються квіти. Рапонтикум виділяється помітною фіолетовою квіткою, яку побачите найчастіше у червні-серпні. Його плодом є коричнево-сіра ребриста сім'янка.

Важливий корінь левзеї

Корінь левзеї можна викопувати наприкінці третього року, найкраще восени або дуже рано навесні. Після викопування очищаємо його від землі та обережно промиваємо. Не варто довго його мити, оскільки так ми позбавимо його цінних речовин. Сушимо його тонкими шарами в добре провітрюваному приміщенні, ідеально при максимальній температурі 40-50°C.

Одночасно можемо збирати й молоде листя та стеблові листки левзеї, проте вони мають м'якшу дію, ніж корінь. Під час збору використовуємо рукавички. Лікувальні властивості левзеї діють на гармонізацію організму. Дуже ефективно впливає на різні післяопераційні стани, має значні регенераційні здібності та позитивно впливає на загальний стан організму. Крім того, підтримує діяльність залоз внутрішньої секреції, обмін білків, знижує рівень холестерину та цукру в крові, підтримує травлення, усуває відсутність апетиту, нормалізує менструальний цикл, підвищує потенцію та загалом зміцнює діяльність статевих залоз. Також покращує роботу мозку та центральної нервової системи, зупиняє фізичне та психічне старіння. Регулярне вживання левзеї позитивно впливає на роботу серцевого м'яза, особливо при реабілітації після перенесеного інфаркту міокарда, підвищує кровообіг та помірно впливає на показники артеріального тиску.

Левзея відіграє незамінну роль у виведенні важких металів, вимиває також токсини з організму та розщеплює алкоголь. Під час онкологічного лікування завжди радьтеся з лікарем щодо прийому будь-яких добавок. Загалом можемо порівняти її дію з дією женьшеню. Однак обережно з вищими дозами, ніж рекомендована кількість – вона пригнічує роботу серця або може спричинити неприємне серцебиття. У корені левзеї містяться біологічно активні речовини, які створюють фізичну та психічну гармонію та діють на організм тонізуюче. Препарати з левзеї приймаємо максимум 1 місяць, цикли можна повторювати 3-4 рази на рік. Приймаємо їх завжди перед їжею. Запиваємо великою кількістю рідини! Найчастіше готуємо з неї чай або настоянку.

• Чай з маралового кореня з кореня левзеї готуємо так: 2 кавові ложечки суміші вирощеної вдома та висушеної левзеї заливаємо 500 мл окропу та даємо настоятися 10 хвилин, потім процідіжуємо. Такий приготований чай п'ємо свіжим 2-3 рази на день.

• Маралова настоянка: У 40-60% спирті замочуємо 50 г сухого нарізаного маралового кореня. Таку приготовану суміш левзеї залишаємо настоюватися в добре закупореній пляшці, періодично струшуємо суміш та приблизно через два тижні процідіжуємо. Настоянку приймаємо завжди перед їжею в кількості 20-30 крапель протягом 3-4 тижнів.

Підсумок

Левзея або маралячий корінь – це невибаглива декоративна багаторічна рослина, яка без проблем зимує у вашому саду. Вона стійка, тому її можна знайти у дикій природі навіть на висоті близько 1500 метрів над рівнем моря. Зовні вона помітно нагадує наш чортополох, але на відміну від нього поверхня левзеї м'яка і без колючок. Наразі це дуже популярна лікарська рослина, яка підвищує стійкість організму. Ми збираємо її листя і викопуємо корінь, який має схожі властивості з добре відомим женьшенем. Левзею використовували протягом сотень років, її використовували наші бабусі і будуть використовувати й надалі.