Селера коренева Maxim

Apium graveolens var. Rapaceum

Селера походить із Середземномор'я. Вирощується у трьох формах - селера коренева для м'ясистих коренів, селера черешкова для м'ясистих черешків листя або як листова форма для багатої листової розетки.

Дворічна рослина походить із родини селерових. Плоди, які так само як і вся рослина містять багато ароматичних речовин. Селера є джерелом вітамінів, особливо вітаміну С (листова форма містить навіть у 10 разів більше вітаміну С, ніж бульби), а також B1, B2 і цілий ряд мінеральних речовин. Сильний аромат і смак їй надають ефірні олії, завдяки яким вона також має значні лікувальні властивості. Діє сечогінно та антибактеріально.

У кухні використовується для холодних і теплих страв, підходить для салатів і супів. Багатьом людям її ефірні олії заважають і викликають алергію - законодавство тому вказує її як алергенну рослину.

Черешкову селеру споживаємо сиру, в салатах або можемо підкушувати до м'яса. Найбільше користі нашому організму вона дає у вигляді соку до сніданку. Листова селера використовується для приготування салатів, черешки споживаються вареними і з неї віджимається сирий сік.

Як вирощувати Селеру

• Селера любить сонячні місця, навпаки погано росте в тіні, тоді вона не ароматична і легше може бути вражена грибковими хворобами. Протягом всього періоду росту потребує достатнього поливу. Важливий полив при висадці та в другій половині вегетації при нарощуванні бульби. Бульбову селеру потрібно регулярно розпушувати.

• Тривалий вегетаційний період можна скоротити попереднім вирощуванням. Розсаду не обов'язково вирощувати в опалюваному приміщенні. Для попереднього вирощування до моменту висадки підходить теплиця або зимовий сад. Лютневий чи березневий посів стосується селери бульбової, листової і черешкової. Селеру не висаджуємо раніше ніж в середині травня на цільове місце.

  Бульбова селера вимагає попереднього вирощування розсади під склом. Ідеальним часом для висадки є початок травня, найпізніше середина червня.

  У черешкової селери насіння висіваємо в теплицю або парник. Висадка проводиться в травні на грядку, з інтервалом 30×30 см. Під час росту черешки присипаємо землею, щоб вони вибілились.

  Листову селеру висіваємо в лютому в теплицю або парник і висаджуємо в травні.

  Насіння проростає два-три тижні при температурі між п'ятнадцятьма та двадцятьма градусами.

• Вимоглива до живильних речовин і вмісту вапна в ґрунті. Потребує глинистих, гумусових ґрунтів. Листова і черешкова потребують швидше глинисто-піщаного ґрунту. Оптимальний pH 6,5 – 7,5.

• Під час вегетації підживлюємо комплексним добривом. Добриво для кореневих овочів є підхожим.

• Зі шкідників селеру вражає насамперед морквяна муха, селерова міль. Селеру обробляємо препаратами Basudin (морквяна муха) і Sumithion Super (міль).

  Септоріозна плямистість селери проявляється на листових пластинах селери, де виникають маленькі сіро-коричневі плями з жовтою облямівкою і великою кількістю дуже дрібних чорних цяточок. Центри плям пізніше буріють і всихають.

  Парша бульб селери - це коричневі плями, які збільшуються. Вражена тканина корковіє і тріскається. Слідує гнильний розпад бульби. Запобігаємо хворобі так, щоб на тій же ділянці селеру не вирощували щонайменше 3 роки. Часткова захист - використання бораксу в дозі близько 20г на 10м2.

  Плямистість листя селери проявляється на старших листках з'являються жовтуваті, пізніше жовто-коричневі плями. Листя всихає і відмирає. Проводимо профілактичний захист Купріколом.

• Менші бульби селери можна збирати в липні. Листя селери збираємо проріджуванням, щоб залишалась достатня листова площа.

  Листову селеру починають збирати поступово з липня і лише в кінці вересня проводимо одноразовий збір урожаю.