Селера коренева ALBIN

Apium graveolens var. Rapaceum

Селера походить із Середземномор'я. Вирощується у трьох формах - селера коренева для здуб'янілих коренів, селера черешкова для здуб'янілих черешків листя або як листова форма для багатої листкової розетки.

Дворічна рослина походить з родини селерових. Плоди, які так само як і вся рослина містять багато ароматичних речовин. Селера є джерелом вітамінів, особливо вітаміну C (листова форма містить навіть у 10 разів більше вітаміну C, ніж бульби), а також B1, B2 та цілий ряд мінеральних речовин. Сильний аромат і смак їй надають ефірні олії, завдяки яким вона також має значні лікувальні властивості. Діє сечогінно та антибактеріально.

У кухні використовується для холодних і теплих страв, підходить для салатів і супів. Багатьом людям її ефірні олії заважають і викликають алергію - тому законодавство зазначає її як алергенну рослину.

Черешкову селеру споживаємо сирою, в салатах або можемо їсти як закуску до м'яса. Найбільше користі нашому організму вона принесе у вигляді соку на сніданок. Листова селера використовується для приготування салатів, черешки споживаються вареними, а з неї віджимається сирий сік.

Як вирощувати Селеру

• Селера любить сонячні місця, навпаки погано росте в тіні, тоді вона не ароматична і легше може бути уражена грибковими хворобами. Протягом усього періоду росту потребує достатнього поливу. Важливий полив при висадці та в другій половині вегетації при наростанні бульби. Бульбову селеру необхідно регулярно розпушувати.

• Довгий вегетаційний період можна скоротити попереднім вирощуванням. Розсаду не обов'язково вирощувати в опалюваному приміщенні. Для попереднього вирощування до часу висадки підходить теплиця чи зимовий сад. Лютневий чи березневий посів стосується селери коренвої, листової і черешкової. Селеру не висаджуємо раніше ніж в середині травня на постійне місце.

  Коренева селера вимагає попереднього вирощування розсади під склом. Ідеальний час для висадки - початок травня, найпізніше середина червня.

  У черешкової селери насіння висіваємо в теплицю або парник. Висадка проводиться в травні на грядку, з відстанню 30×30 см. Під час росту черешки присипаємо землею, щоб вони побіліли.

  Листову селеру висіваємо в лютому в теплицю або парник і висаджуємо в травні.

  Насіння проростає два-три тижні при температурі від п'ятнадцяти до двадцяти градусів.

• Вимоглива до поживних речовин і вмісту вапна в ґрунті. Потребує глинистих, гумусних ґрунтів. Листова і черешкова потребують скоріше глинисто-піщаного ґрунту. Оптимальний pH становить 6,5 – 7,5.

• Під час вегетації підживлюємо комплексним добривом. Добриво для коренеплодів є придатним.

• Зі шкідників селеру вражає насамперед морквяна муха, селерова міль. Селеру обробляємо препаратами Basudin (морквяна муха) і Sumithion Super (міль).

  Септоріозна плямистість селери проявляється на листкових пластинках селери, де виникають малі сіро-коричневі плями з жовтою облямівкою та великою кількістю дуже дрібних чорних цяток. Центри плям пізніше коричневіють і всихають.

  Парша коренеплодів селери - це коричневі плями, які збільшуються. Уражена тканина коркує і тріскається. За цим слідує гнильний розпад бульби. Запобігаємо хворобі тим, що на тій самій ділянці селеру не вирощуємо щонайменше 3 роки. Часткова захист - це використання бораксу в дозі близько 20г на 10м2.

  Плямистість листя селери проявляється на старіших листях, з'являються жовтуваті, пізніше жовто-коричневі плями. Листя всихає і відмирає. Проводимо профілактичний захист препаратом Kuprikol.

• Менші бульби селери можна збирати в липні. Листя селери збираємо вибірково, щоб залишилася достатня листкова площа.

  Листову селеру починають збирати поступово з липня і тільки наприкінці вересня проводимо одноразовий збір врожаю.