Груша лікарська, солодка і соковита

Груша звичайна, відома всім як "груша", це дерево, без якого неможливо уявити свій сад. Вона належить до найвідоміших плодових дерев у всьому світі, плоди яких солодкі та соковиті. Деяких з вас здивує, що ще за наших бабусь груша завжди була невід'ємною частиною кухні, і її використовували навіть для лікування різних недуг.

Від кам'яного віку до сьогодення

Груша була відомим фруктом ще в пізньому кам'яному віці. У бронзовому віці з диких груш з дрібними плодами поступово з'являлися груші, як ми їх знаємо зараз. Вона походить з Персії, Кавказу та південної Росії. Звідти поширилася через Туреччину та Грецію до Центральної Європи. У першому столітті Пліній, римський природознавець, знав навіть 35 сортів груш. А в 1874 році у своєму "Великому ілюстрованому гербарії" Фердинанд Мюллер зазначив, що в цей час з груші, точніше, з її насіння, виготовляли олію. До нас груша потрапила у 18 столітті з Англії.

Як ми її насправді впізнаємо?

Груша звичайна (Pyrus communis - розові) – це листопадне дерево. Виростає до висоти 20 м і має подовжену й яйцевидну крону. Листя різноманітної форми, найчастіше еліптичне, до 7 см завдовжки і до 5 см завширшки, загострене спереду. Квіти ростуть до 9 штук у суцвіттях, з квітня до травня перед появою листя. Плоди зелені або жовті, яйцевидної або пляшкоподібної форми. На сьогоднішній день відомо до 1 500 сортів. Однак деякі плоди сортів не підходять для подальшої переробки.

Як виростити здорову грушу?

Існують різні способи придбати грушу. Ви можете купити в магазинах уже вирощені саджанці, зазвичай дворічні, які одразу садимо в землю.

Ми зосередимося на посадці насіння.

Це кращий варіант, завдяки якому ви можете розповідати своїм дітям чи онукам, що ви посадили свої дерева, які можуть спокійно рости навіть 200 років, зовсім з самого початку самостійно і що маєте право пишатися цим. До того ж, ви знаєте, чим обробляєте свої дерева тощо.

У випадку посадки насіння необхідне велике терпіння, тому що не все може вдатися одразу. Можливо, що в купленому пакетику може бути одне чи два насінини недостатньо розвинені (інакше кажучи, слабкі), які не зможуть проростити. Тому не варто звинувачувати себе, якщо ви зробите все точно за інструкцією, що це ваша провина.

Спочатку куплене насіння потрібно проростити. Це робиться так званою холодною стратифікацією. Робимо суміш або з піску, або з торфу.

Пісок – у промитий пісок вкладаємо насіння. Суміш добре перемішуємо, щоб насіння в піску рівномірно розподілилося, і сильно зволожуємо. Час стратифікації становить 90 днів.

Торф - торф необхідно вчасно підготувати. Ми повинні його висушити і просіяти дрібним ситом. Він має бути вивітреним і подрібненим. Вкладаємо в нього насіння і перемішуємо. Період стратифікації становить 60 - 70 днів. Для нашої мети краще підходить торф, оскільки він підвищує схожість насіння, за умови, що суміш справді добре провітрюється і зберігається її вологість.

Суміш поміщаємо в ящики і зберігаємо їх у підвалі або іншому прохолодному місці, де температура від 3 до 5°C. Протягом усього часу підтримуємо суміш вологою, це означає, що раз на місяць виймаємо суміш з ящиків, поливаємо її водою і добре перемішуємо. Суміш знову повертаємо в ящик. Насіння і суміш не повинні пересохнути, оскільки дозрівання припиниться. Після закінчення періоду стратифікації (90 чи 60-70 днів), висаджуємо їх у гумусний грунт з хорошим дренажем в теплицю, навіть саморобну. Важливо, щоб вона була на прямому сонці. У сад груші висаджують найкраще через два роки (можна і через 1 рік), за місяць до перших заморозків, тобто приблизно в листопаді. Висаджуємо їх у вологий і багатий на поживні речовини грунт, на сонячне, але захищене від вітру місце.

Наступного року навесні обробляємо ділянки навколо коренів дерева. Молоді саджанці не люблять трав'яний покрив, тому грунт навколо прополіть і замульчуйте шаром кори, максимум до 5 см від землі. Також захистіть квіти від морозу. Влітку, після першого обривання плодів, робимо літнє легке обрізання, тобто вкорочуємо пагони на 1/4 їх довжини і обробляємо зріз. Восени знову збираємо плоди, а взимку проводимо більш радикальне обрізання дерева і підживлюємо компостом, максимум до 7 см від землі та готуємо до зими.

Якщо ви хочете експериментувати або маєте невеликий сад, можете на одне дерево прищепити ще один сорт груші, який забажаєте. Певні сорти груш можна прищеплювати і на певні сорти яблунь. Це означає для вас, що на одному дереві груші у вас буде два сорти - наприклад, Вільямівка з одного боку і з іншого боку, наприклад, Мадам Верте. Вільямівку збирають у серпні, і її плоди чудові для консервування, свіжих компотів чи сушіння, а Мадам збирають у вересні, і її плоди можна зберігати в підвалі аж до лютого і смакувати ними навіть на Різдво.

На що звернути увагу? Хвороби та шкідники груш

Насамперед на шкідників і грибки, які вражають грушу.

Іржа грушева - спочатку утворюються невеликі жовті плями на верхніх сторонах листя, а на нижніх сторонах виникають горбкуваті вирости. Це грибкова хвороба, яка переноситься на грушу з ялівцю звичайного або китайського. Ця хвороба з'являється влітку і в листопаді. В листопаді вам нічого не варто боятися, листя опадає, груша промерзає і наступного року знову буде в порядку. Влітку це зовсім інша справа. Рекомендується спочатку видалити ялівці на відстані від 150 до 200 м і далі обробити дерево хімічним препаратом. Рекомендований засіб - Delan 700 WGD. Обробка повинна відбутися до цвітіння і повторитися після цвітіння.

Парша груші - це грибкове захворювання. Проявляється плямами на верхній стороні листя, які збільшуються. Ця хвороба навіть вражає плоди - тріщини, деформації. На корі молодих пагонів пошкодження помітне і проявляється численними тріщинами. Оскільки листя потім опадає на землю, загроза більшої інфекції не закінчується. Перевага, якщо у вас багато дощових черв'яків у саду, які з'їдять інфіковане листя, якщо ні, потрібно це листя якнайшвидше та регулярно прибирати. З хімічних препаратів вам допоможе вже згаданий Delan чи фунгіциди.

Грушева листоблішка - це шкідник, який відкладає яйця на листя, що розпускається, а в теплих регіонах і на бруньки. Жовто-бурі личинки висмоктують листя. Доросла комаха зимує на корі дерев. Молоді деревця можуть бути через неї повністю загальмовані в рості, тому що при висмоктуванні можуть передаватися інші хвороби, подібні до вірусних. При слабкому ураженні знищення не потрібне. При сильнішому можемо окремі пагони обрізати і знищити, або використаємо хімічні препарати.

Грушевий галовий кліщ - утворюються бородавчасті здуття, які спочатку темно-зелені, потім забарвлюються в чорно-бурий колір. Кліщ є шкідником і зимує в брунькових лусочках та вражає навесні молоде листя. При ураженні рекомендовані препарати на основі олій.

Що можна використовувати з груші?

Деревина

Деревина груші червоно-коричнева, тверда, важка і міцна. Повільно сохне і має тенденцію до викривлення та деформації. Колись використовувалася для виготовлення меблів - легко поліруєтся. Зараз обробляється тільки машинним способом, тому що деревина швидко затуплює леза, так що доводилося б частіше точити ножі, і ремісники відмовилися від цієї складної обробки меблів. Зараз деревина груші використовується для виготовлення декоративних предметів, дерев'яних мисок, музичних інструментів, таких як блок-флейта чи грифи скрипок. До того ж добре клеїться. Морінням і лакуванням можна досягти чудової обробки поверхні - чорно заморена грушева деревина слугувала як заміна дорогої ебенової деревини (груша-дичка).

Плід

Груші чутливі до побиття, рекомендуємо їх зривати вручну, або зі сходів, або за допомогою плодознімача на держаку. У деяких сортів серединка швидко перестигає, тому не зберігайте всі сорти в льосі - навпаки, переробіть їх.

Сирі груші важко перетравлюються нашим організмом (за винятком сортів, які не страждають на кам'янистість - наприклад, маслянисті сорти цілком підходять). Натомість грушевому компоту приписують майже цілющі властивості. Ще наші бабусі використовували ці плоди при так званих важких ногах, адже груші містять багато калію, який має сечогінну дію. Також перед і під час менструації, коли завдяки грушам і калію їм ставало значно легше. Крім того, вони містять провітамін А, вітаміни Е, С та Е, залізо і цинк.

З груш можна робити практично що завгодно. Сік, мус, грушеву горілку, але можна вживати їх і в твердому вигляді - свіжі або сушені, приготувати компот, спекти пиріг, зварити варення чи основну страву з м'ясом. Я впевнена, що багато господинь знають безліч рецептів і не потрібно про це додатково розповідати, але дозвольте мені поділитися хоча б одним рецептом, який у нас дуже швидко прижився в холодні вечори, а також на Різдво.

Рецепт на завершення

П'яні груші

6 шт. груш, 125 мл білого вина, 125 г цукру (будь-якого), 1 паличка кориці, 6 бутонів гвоздики, шматочок імбиру, 2 шт. аніса, 500 мл рому

Стиглі м'які груші очистіть і наріжте кубиками (без сердечка). Покладіть їх у скляну ємність з кришкою. Вино, цукор, корицю, гвоздику, імбир, аніс недовго проваріть. Дайте суміші охолонути, а потім через сито влийте в ємність до груш. Додайте ром і перемішайте. Якщо вам здається, що рому забагато, можете частину замінити білим вином або водою. Коктейль ставимо на наступний день охолоджуватися в холодильник. Рекомендую пити його повільно, розслабляючись у ванні або під час зустрічі з друзями. Взимку можна пити його й холодним, оскільки там є імбир - за мить вам стане тепло.

Смачного!