Не йдіть до лісу, виростіть гриби вдома

Хоча є багато грибників, які збирають гриби для задоволення і найбільшу радість їм дарує білий гриб, знайдений у лісі на моховій подушці, але також є багато тих, хто оцінить гриби з власного вирощування. Замість лісу вони просто йдуть у підвал або в сад. Найчастіше вдома вирощують печериці або якийсь з так званих дереворуйнівних грибів. До цієї групи належать, наприклад, польовик тополевий (лат. Agrocybe aegerita), сіїтаке (Shiitake), відоміший під цією назвою (лат. Lentinus edodes). Популярна аурикулярія вушкоподібна або іудине вухо (лат. Auricularia auricula). До дереворуйнівних грибів належить також чешуйовик намеко (лат. Pholiota nameko) і опеньок змінний (лат. Kuehneromyces mutabilis). Найвідомішим і найчастіше вирощуваним дереворуйнівним грибом є глива (лат. Pleurotus).

• Польовик тополевий (лат. Agrocybe aegerita) походить із Середземномор'я. Його плодові тіла досягають діаметра приблизно 5 – 15 см, плодові тіла виростають пучками. Плодове тіло (капелюшок) коричневого кольору, ніжка має білий колір. Польовик тополевий можна вирощувати на дерев'яних колодах чи гілках. Добре підійдуть також тирса листяних дерев чи тюки соломи. Міцелій польовика тополевого може плодоносити до 5 років.

• Shiitake (лат. Lentinus edodes) найчастіше вирощують на дерев'яному субстраті. Плодоносить у три хвилі, четверта вже буває дуже слабкою. Гриб Shiitake походить з Південно-Східної Азії, популярність йому принесло широке використання в японській і китайській кухні. Плодове тіло Shiitake має світло-коричневий колір, капелюшок досягає розміру 1 – 10 см у діаметрі.

• Іудине вухо – аурикулярія вушкоподібна (лат. Auricularia auricula) – візуально дуже цікавий гриб. Має ворончасту, чашоподібну чи черепицевидну форму. Плодове тіло на дотик ніби гумове або желеподібне, у вологу погоду стає липким. Колір плодового тіла червонувато-коричневий, нижня сторона світліша. Як вже сама назва підказує, цьому грибу найкраще вдається на деревині бузини чорної (може бути живій чи відмерлій).

• Опеньок намеко (лат. Pholiota nameko) родом з Південно-Східної Азії, активно культивується в Китаї, В'єтнамі та Японії. Плодові тіла цього гриба мають коричневе забарвлення, поверхня молодих капелюшків часто вкрита шаром слизу. Хоча це може здатися дивним, саме цей слиз надає стравам, збагаченим опеньком намеко, їхній характерний смак і жовте забарвлення. Опеньок найчастіше вирощується на дерев'яному субстраті.

• Глива (лат. Pleurotus) існує в декількох видах. Найвідомішими є глива устрична (лат. Pleurotus ostreatus), глива дубова (лат. Pleurotus dryinus), глива рожева (лат. Pleurotus djamour) і глива степова / королівська (лат. Pleurotus eryngii). Плодові тіла гливи мають чашоподібну форму, яка особливо у гливи устричної нагадує мушлю устриці. Гливи ростуть гроздями. Можуть вирощуватися як на дерев'яному, так і на солом'яному субстраті.

Вирощування деревних грибів на соломі

Вирощування деревних грибів на соломі не є складним процесом. Основою є якісна, бажано дрібно нарізана жита, ячмінна або пшенична солома, яка зберігалася в сухому приміщенні. Солома не повинна бути заплісняла, згнила або щойно зібрана, щоб уникнути контамінації цвіллю та подальшого зриву спроб вирощування. Навіть якісну солому доцільно стерилізувати перед інокуляцією. Це робиться за допомогою гарячої води, в яку занурюється солома. На практиці стерилізація найчастіше виглядає так, що солома складається у великий міцний мішок і заливається окропом. Води повинно бути стільки, щоб покрити навіть верхній шар соломи. Солому залишають приблизно на годину у водяній бані, а потім відрізають нижні кути мішка, щоб вода могла витекти. Для досконалої стерилізації соломи заливання гарячою водою повторюється ще раз. Після стерилізації тюк соломи залишають охолонути до температури приблизно 30 °C. У цей момент солома готова до інокуляції одним із деревних грибів. Інокуляційний субстрат або спеціальні кілочки вкладаються в мішок із соломою так, щоб у мішку чергувалися шар соломи і тонкий шарок спеціального субстрату. Кілочки розміщують по периметру мішка і всередині соломи. Потім мішок зав'язується і розміщується в місці з температурою в діапазоні 20 – 25 °C. При цій температурі субстрат проросте приблизно за 3 – 4 тижні (завжди залежить від конкретного виду гриба). Коли вміст мішка добре пророс (увесь білий), по периметру мішка робиться кілька отворів. Мішок із соломою потім переміщують у прохолодніше світле місце. З підготовлених отворів незабаром почнуть виростати плодові тіла, конкретний час завжди залежить від температури та виду гриба, що вирощується. Швидкість росту грибів можна дещо коригувати – у прохолоднішому місці плодові тіла виростають повільніше. Гриби на соломі можна вирощувати доти, поки солома не розм'якне і не почне розкладатися, після чого необхідно закласти нову грибну культуру.

Вирощування грибів на деревині

Для вирощування деревних грибів підходить деревина листяних дерев, колоди з хвойних порід непридатні. Найчастіше використовуються свіжозрізані (макс. 1-2 місяці тому) колоди з тополі, вільхи, верби, дуже довго тримаються колоди дуба та бука. З листяних порід не зарекомендували себе хіба що деревина яблуні та горіха. Придатні колоди повинні мати діаметр мін. 15 см і довжину в діапазоні 30 – 40 см.

Вирощування деревних грибів на деревині відбувається в чотири фази:

• підготовка відповідної деревини (колоди)
• інокуляція міцелієм
• проростання стовбурів грибницею
• утворення плодових тіл.

Першою фазою, від якої значною мірою залежить успішність вирощування деревних грибів, є вибір та підготовка відповідної деревини. Виберіть колоду, яка відповідає критеріям, зазначеним вище. З колод не видаляйте кору. Деревні гриби можна вирощувати на зрізах або в окремих отворах (надрізах). Надрізи в колодах найкраще робити бензопилою. Надрізи роблять на 1/3 довжини, почергово з обох боків. Отвори свердлять по периметру стовбура, оптимальний діаметр – 12-15 мм. Потім настає друга, не менш важлива фаза – інокуляція. Інокуляція в надрізи проводиться так: на дно мішка ставиться чиста (найкраще стерилізована теплом) дошка. На неї насипається міцелій грибів, на який зрізом ставиться підготовлена колода. Міцелій насипається також на верхній зріз і все знову накривається дошкою. Дошки бажано прибити до колоди цвяхом, щоб краще прилягали. В отвори міцелій якомога щільніше затискається, а потім замазується садовим варом або парафіном. Після інокуляції мішок з колодою зав'язується, щоб міцелій не висихав. У третій фазі вирощування інокульовані стовбури розміщують у місці з температурою близько 20 °C. Влітку можна розмістити колоди на затіненому місці надворі. Кілька стовбурів готуються однаково, їх можна залишити проростати разом, наприклад, у викопаній ямі або обгорнутими плівкою. Деревина проростає приблизно 2-4 місяці, тверді породи – ще довше. Останнім кроком до успіху є вийняття стовбурів з мішків і створення імпульсу для утворення плодових тіл. Утворення плодових тіл запускається закопуванням колоди в землю у співвідношенні 2/3 у ґрунті та 1/3 над поверхнею. Колоди закопуються на затіненому місці, де немає високого рівня ґрунтових вод. У воді грибниця швидко відмирає, і весь урожай втрачається. Якщо весь процес пройшов успішно, незабаром почнуть утворюватися плодові тіла. Підготовлені стовбури плодоносять зазвичай навесні та восени. На м'якій деревині плодові тіла виростають приблизно протягом 3 сезонів, на твердій деревині плодові тіла можуть виростати навіть 5-6 років.

Деревні гриби можна також вирощувати з готових спеціальних субстратів. Перевагою цих субстратів є простота підготовки, недоліком – відносно короткий період плодоношення грибів.