Здорова селера

Селера пахуча (Apium graveolens), відома швидше просто під скороченою назвою селера, належить до родини селерових рослин. Це дворічна трав'яниста рослина, яку вирощують як коренеплідну культуру заради її бульб і листя. Селеру пахучу знали ще в стародавньому Єгипті, де її вирощували як важливу прянощі і природний афродизіак. Селера в той час вважалася символом смерті і смутку, що було пов'язано з тим, що вона була присвячена богам підземного світу. Її їли на поминальних бенкетах і у вінках клали на могили. До Європи вона поширилася лише після Тридцятирічної війни. В наш час вирощується майже в усьому світі. Вирощують три види селери - селера черешкова (Apium graveolens L. var. dulce), селера коренева (Apium graveolens L. var. rapaceum) і селера листова (Apium graveolens L. var. secalinum або Apium graveolens L. var. silvestre). Селеру черешкову і листову вирощують заради листя, з селери кореневої використовують як бульби, так і листя. Для кращого смаку іноді вдаються до відбілювання бульб і черешків. Однак існують також спеціальні гібридні сорти, наприклад селера коренева Albin, яку не потрібно відбілювати. Ще одним спеціально виведеним гібридом є селера коренева asterix F1. Класичним пізнім сортом кореневої селери є селера коренева Maxim. Цей сорт селери призначений для осіннього збирання врожаю, не схильний до стрілкування. Бульби при правильному вирощуванні великі, кулясті. М'якоть кремово-біла. Бульби можна вживати безпосередньо, консервувати і заморожувати. Сортом, який вирощують для збирання листя, є селера листова (гичкова). Це дуже ніжний сорт гичкової селери, що утворює багаті розетки, повні ніжного ароматного листя. Гичку цієї селери збирають поступово з кінця літа або одноразово восени. Зібрана гичка придатна для безпосереднього вживання, сушіння і заморожування. Всесвітньо відомим сортом черешкової селери є селера черешкова Pascal. Цей сорт утворює міцніше довге листя. Їй добре вдається на піщаних ґрунтах з вищим вмістом поживних речовин і достатньою кількістю кальцію. Необхідний регулярний полив.

Вирощування селери

Найчастіше вирощуваним варіантом є селера коренева. Вирощування черешкової та листкової селери не настільки поширене. Основні правила вирощування однакові для всіх трьох варіантів. Оскільки селера має тривалий вегетаційний період, необхідно провести посів вже в лютому, найпізніше на початку березня. Посів проводиться в посівні ящики. Насіння проростає при температурі 15 °C приблизно за два тижні. Приблизно через місяць необхідно розпікірувати розсаду на відстань 5 x 5 см. Після зміцнення рослин бажано їх знову розпікірувати, зручними є, наприклад, спеціальні розсадні горщики міні D 6 см. На грядку висаджуйте рослини приблизно в середині травня, коли температури вже не опускаються нижче нуля, на відстань 50 x 50 см, щоб рослини мали достатньо простору для розвитку великого кореня. Підходить сонячне місце з середньо-важким та достатньо вологим ґрунтом, багатим на гумус. Рослини будуть добре рости на місці, де в минулому сезоні були висаджені бобові, плодові овочі або капустяні. Непридатною є посадка на грядку, засаджену в минулому сезоні кореневими овочами. Ґрунт виснажений, і особливо у кореневої селери це призведе до значного зниження врожаю. Розсаду висаджуйте обережно, щоб вегетаційний центр не був "втоплений" у землі. Неправильною висадкою може статися деформація, і замість кореня утвориться лише безліч м'ясистих коренів. Рослини потрібно протягом вегетації підживлювати багатокомпонентним добривом, наприклад, NPK добривом з гуано. Менші корені селери та листя можете починати збирати вже в липні, тільки слідкуйте, щоб на рослині залишалося достатньо листя (проводьте лише проріджування листя). Обривання крайнього листя корисне для збільшення кореня. Восени корені викопайте, очистіть, вкоротіть корінці та видаліть листя (залиште лише центральне серце). Очищені корені зберігайте в піску в льоху або в теплиці, де не морозить.

Вирощування розсади, висадка та подальший догляд у черешкової селери схожі з попереднім випадком, але вирощується вона як листкова зелень. Черешкова селера має бути крихкою з виразним ароматним смаком, чому сприяє так зване відбілювання (захист черешків від сонця). Найбільш використовуваним способом відбілювання є метод обгортання черешка картоном або чорною плівкою на термін близько 3 тижнів так, щоб були видні лише кінчики листя. Цей захід проводиться тоді, коли черешки досягають висоти близько 30 - 40 см. Після відбілювання слідує збирання врожаю. Зберігання черешкової селери є складним, тому вона швидше сезонним овочем.

Листковий селера є менш поширеним типом, незважаючи на те, що він досить швидко росте і його вирощування не таке складне, як у попередніх двох видів селери. Листковий селера любить вологіші, гумусні та глинисті ґрунти. Розсаду висаджують на відстані приблизно 40 х 30 см. Листя збирають протягом всього вегетаційного періоду. Корінь можна залишити на зиму в землі, прикривши соломою, і в наступному році знову збирати листя аж до того моменту, поки рослина не піде у квітку. Зібране листя придатне для безпосереднього споживання, його також можна сушити та заморожувати.

Хвороби та шкідники селери

Селеру також можуть атакувати різні шкідники чи хвороби. Найчастіше зустрічається плямистість листя селери, яка проявляється тим, що на старшому листі з'являються жовтуваті, пізніше жовто-коричневі плями. Листя всихає і відмирає. Ефективним захистом є профілактичні хімічні обприскування, наприклад, засобом Kuprikol 50 (препарат). Іншою хворобою є парша бульб селери. На уражених бульбах з'являються коричневі плями, які збільшуються, уражена тканина грубішає і тріскається. Профілактикою є несадіння селери на ураженій грядці щонайменше 3 роки. Шкідником, що атакує селеру, є селерова мінуюча муха. Це двокрила комаха, яка при великій чисельності може спричинити значну шкоду. Личинки селерової мінуючої мухи утворюють в листі рослин ходи, які спочатку білі, потім поступово буріють та всихають. Дорослі особини мають розмір приблизно 5 - 7 мм, жовто-червоного чи жовто-чорного забарвлення. Лялечки зимують у верхньому шарі ґрунту, а навесні з'являються дорослі особини, які за короткий час відкладають яйця на нижній стороні листя. Личинки другого покоління з'являються восени. Захистом є знищення уражених листків та хімічне обприскування препаратом проти сисних та гризучих комах. На коренях (бульбах) може шкодити морквяна муха. Її присутність проявляється наявністю ходів від об'їдання, а бульби селери мають тенденцію ставати фіолетовими. Профілактикою є щорічна зміна місця вирощування. Дорослих особин можна відловлювати на клейові пастки.

Селера корисна для чоловічої потенції, а для чого ще?

Селера має благотворний вплив на чоловічу потенцію, але це ще не все. Її цілющі властивості набагато ширші. Завдяки вмісту великої кількості ефірних олій, які є основним джерелом її типового аромату, споживання селери допомагає захищати людський організм від бактерій і грибків. Після споживання ці речовини вивільняються і діють на слизові оболонки в роті, у шлунку та в кишечнику. Дезінфікуючу дію вони мають також у нирках і сечовивідних шляхах, де знищують збудників різних інфекцій. Застосування знайде селера і у разі захворювань дихальних шляхів. Олії селери допомагають розріджувати слиз і дезінфікують слизові оболонки. Найефективнішим при застуді є споживання свіжого соку із селери. Кількість вітамінів і мінералів у селері теж не можна недооцінювати. Селера вважається важливим джерелом вітамінів групи B. Містить усі вітаміни цієї групи у збалансованій кількості. Вітаміни, що належать до цієї групи, важливі для здорової шкіри, нігтів і волосся, сприяють правильній роботі печінки та кишечника і допомагають підтримувати душевну рівновагу. У листі селери міститься більше вітаміну C, ніж у лимоні. Іншими вітамінами, що містяться в селері, є A, K і E. Крім вітамінів, селера є також джерелом мінералів (калій, магній, хром, натрій, залізо, кальцій, цинк і йод). Селера стимулює утворення сечі, тому діє як природний діуретик. Допомагає розчиняти відкладення та виводить їх з організму, очищаючи таким чином людський організм. Регулярне вживання сирої селери чи сока із селери має зменшити проблеми з ревматизмом, подагрою та артритом. Селера, безперечно, не повинна бути відсутня на столі діабетиків, оскільки речовини, що містяться в ній, знижують рівень цукру. До раціону її повинні включити люди, які страждають на високий кров'яний тиск і проблеми з виробленням жовчі та шлунковими виразками.

Із селери ви можете приготувати чудовий салат із селери з яблуком. Вам знадобляться такі інгредієнти:

• 300 г селери
• 300 г яблук
• 3 столові ложки оливкової олії
• сіль
• перець
• лавровий лист
• запашний перець
• трохи цукру
• естрагоновий оцет (можна звичайний)

Селеру наріжте соломкою і відваріть у підсоленій і підкисленій воді разом із прянощами. Після охолодження додайте до салату дрібно нарізані яблука, олію і за смаком підсолодіть.

Смачного! :)