Селера чорешкова Малахіт

Apium graveolens - Малахіт

Селера походить із Середземномор'я. Вирощується у трьох формах - селера коренева для здерев'янілих коренів, селера черешкова для здерев'янілих черешків листя або як листова форма для багатої листової розетки.

Дворічна рослина походить із родини окружкових. Плоди, які так само як і вся рослина містять багато ароматичних речовин. Селера є джерелом вітамінів, особливо вітаміну C (листова форма містить у 10 разів більше вітаміну C, ніж бульби), а також B1, B2 та цілий ряд мінеральних речовин. Сильний аромат і смак їй надають ефірні олії, завдяки яким вона також має значні лікувальні властивості. Діє сечогінно та антибактеріально.

У кухні використовується для холодних і теплих страв, підходить для салатів і супів. Багатьом людям її ефірні олії заважають і викликають алергію - законодавство тому вказує її як алергенну рослину.

Черешкову селеру вживаємо сиру, в салатах або можемо підкушувати до м'яса. Найбільше нашому організму дає у вигляді соку на сніданок. Листова селера використовується для приготування салатів, черешки вживають варені і з неї виготовляють свіжий сік.

Як вирощувати селеру

• Селера любить сонячні місця, навпаки погано росте в тіні, тоді не є ароматичною і легше може бути уражена грибковими хворобами. Протягом усього періоду росту потребує достатнього поливу. Важливий полив при висадці та в другій половині вегетації при нарощуванні бульби. Бульбову селеру необхідно регулярно розпушувати.

• Тривалий вегетаційний період можна скоротити попереднім вирощуванням. Розсаду не обов'язково вирощувати в опалюваному приміщенні. Для попереднього вирощування до часу висадки підходить теплиця чи зимовий сад. Лютий чи березень для посіву підходить для селери бульбової, листової і черешкової. Селеру не висаджуємо раніше ніж у середині травня на постійне місце.

  Бульбова селера вимагає попереднього вирощування розсади під склом. Ідеальний час для висадки - початок травня, найпізніше середина червня.

  У черешкової селери насіння висіваємо в теплицю або парник. Висадка проводиться у травні на грядку, з відстанню 30×30 см. Під час росту черешки присипаємо землею, щоб вони вибілились.

  Листову селеру висіваємо в лютому в теплицю або парник і висаджуємо у травні.

  Насіння проростає два-три тижні при температурі між п'ятнадцятьма і двадцятьма градусами.

• Вимоглива до поживних речовин і вмісту вапна в ґрунті. Потребує глинистих, гумусних ґрунтів. Листова і черешкова потребують скоріше глинисто-піщаного ґрунту. Оптимальний pH 6,5 – 7,5.

• Під час вегетації підживлюємо комплексним добривом. Добриво для кореневих овочів є підходящим.

• Із шкідників селеру уражує насамперед морквяна муха, селерова міль. Селеру обробляємо препаратами Basudin (морквяна муха) і Sumithion Super (міль).

  Септоріозна плямистість селери проявляється на листових пластинах селери, де виникають малі сіро-коричневі плями з жовтим обідком і великою кількістю дуже дрібних чорних крапок. Центри плям пізніше коричневіють і засихають.

  Парша селерових бульб - це коричневі плями, які збільшуються. Уражена тканина коркує і тріскається. Слідує гнильне розкладання бульби. Попереджаємо хворобу тим, що на тій самій ділянці селеру не вирощуємо принаймні 3 роки. Часткова захист - використання бораксу в дозі близько 20г на 10м2.

  Плямистість листя селери проявляється на старших листах - з'являються жовтуваті, пізніше жовто-коричневі плями. Листя засихає і відмирає. Проводимо профілактичний захист Купріколом.

• Менші бульби селери можна збирати в липні. Листя селери збираємо вибірково, щоб залишилась достатня листова площа.

  Листова селера починає збиратись поступово з липня і тільки наприкінці вересня проводимо одноразовий збір.