Рослина-хижак - Росичка

Росянки - Drosera є одним з найбільших родів м'ясоїдних рослин. У 2008 році було налічено 188 видів цих хижих рослин. Вони є членами родини Droseraceae, яка захоплює і перетравлює комах за допомогою слизових залоз на поверхні листя. Комахи або дрібні хребетні служать як додаток у бідних ґрунтах з низьким вмістом поживних речовин. Усі види росянок можна природно знайти на кожному континенті, крім Антарктиди.

Ботанічна назва походить з грецького δρόσος "дросос" = що означає дослівно роса або краплі роси. Назва походить від блискучих прозорих крапель слизу, які знаходяться на кінчику кожного щупальця.

Росянки переважно багаторічні рослини і ростуть дуже швидко. Росянки вимірюються від декількох см до десятків см у висоту. В'юнкі види можуть досягати до 3 м. Деякі рослини можуть доживати до 50 років!

Що таке росянки?

Росянки характеризуються щупальцями із залозами, які виділяють липкий секрет, що покриває дрібні виступи на листі рослини. Для захоплення і перетравлення здобичі зазвичай використовуються стебельчасті залози, які виділяють солодку липку речовину. Вона приваблює і приклеює комах. Здобич або гине від виснаження, або від задухи, викликаної липкими речовинами, які її оточують. Смерть зазвичай настає протягом години і п'ятнадцяти хвилин. Тим часом рослина виділяє естерази, пероксидази, фосфатази та протеазні ферменти. Ці ферменти розкладають комаху і звільняють з неї поживні речовини. Отримана речовина потім всмоктується через поверхню листа, а поживні речовини з неї використовуються як додаткове харчування. Таким чином м'ясоїдні рослини де-факто "самі себе підживлюють".

Усі росянки здатні пристосовувати форму до актуальної потреби, наприклад, щоб краще обгорнути здобич. Рух, однак, досить повільний - в межах годин. Проте деякі види можуть реагувати і за секунди (наприклад, Drosera burmannii). Щупальця надзвичайно чутливі до будь-якого дотику і при подразненні згинаються до центру листа. За словами Чарльза Дарвіна, для подразнення достатньо контакту лапки маленького комара з одним щупальцем. Ця реакція на дотик називається тигмонастичною. Крім щупалець, деякі види можуть згинати пластину листя в різних ступенях, щоб максимізувати контакт зі здобиччю. Цей рух значно повільніший і триває близько 30 хвилин.

Як виглядають росянки

Квіти росянок, так само як і у майже всіх м'ясоїдних рослин, тримаються високо над листям на довгому стеблі. Квіти ізольовані від пасток, щоб запилювачі могли якнайбезпечніше до них літати. Більшість суцвіть - це бутони, квіти яких відкриваються лише на короткий період. Квіти відкриваються у відповідь на інтенсивність світла (часто відкриваються тільки на прямому сонячному світлі). Квіти зазвичай білі або рожеві і свій напрямок пристосовують до руху сонця по небу. Це найімовірніше свідчить про бідні умови, в яких росянки природно живуть. Проте у світі росянок стає менше, особливо через знищення їх природного середовища існування. Йдеться насамперед про болота, трясовини або торф'яники.

Коренева система більшості росичок дуже слабко розвинена. Вона служить в першу чергу для поглинання води та закріплення рослини в ґрунті, що ж стосується отримання поживних речовин, коріння майже непридатне. Кілька південноафриканських видів використовують своє коріння для зберігання запасів їжі. Деякі види мають жилувату кореневу систему, яка залишається живою під час морозів, навіть якщо надземна частина рослини гине. Такі види, як Drosera adelae та Drosera hamiltonii, використовують своє коріння для нестатевого розмноження.

Багато видів росичок є однодомними. Росички створюють велику кількість дуже дрібного насіння. Насіння екзотичніших видів проростає у відповідь на вологу та світло, тоді як насіння видів помірного поясу потребує вологи та холоду. Вегетативне розмноження природно відбувається у деяких видів, чиє коріння знаходиться дуже близько до поверхні ґрунту (наприклад, Drosera adelae та Drosera hamiltonii). Нова рослина також може проростати зі старших листків, які торкаються землі.

Де знайти росички

Ареал поширення цих комахоїдних рослин сягає від Аляски на південь до Нової Зеландії. В Австралії у дикій природі мешкає понад 50% усіх відомих видів, у Південній Америці щонайменше 20, а в Південній Африці понад 20 видів. Невелика частина видів комахоїдних рослин природно зустрічається в Північній Америці та Європі.

Багато ліків також містять активні компоненти, що містяться в росичках, наприклад деякі флавоноїди (кемпферол, мірицетин, кверцетин, гіперин), хінони, каротиноїди, смоли, таніни та кілька кислот (масляна, лимонна, яблучна, аскорбінова). Інше застосування знайшли аборигени з Австралії, які вважають росички делікатесом. Бульби деяких видів використовувалися як барвник для текстилю. У шотландському високогір'ї за давнім рецептом з Drosera rotundifolia виробляють лікер. У таких країнах, як Німеччина, Австрія, Швейцарія, Чеська Республіка, Фінляндія, Угорщина, Франція чи Болгарія росички є охоронюваними. На даний момент ситуація критична особливо в Північній Америці, де через осушення боліт зникає їхній природний біотоп.