Лохина звичайна

Брусниця звичайна

Брусниця походить з родини вересових і зустрічається в усій Європі, поширена через Кавказ і далекі частини Азії аж до Японії, а також через Північну Америку до Гренландії. Це багаторічний, подушкоподібно зростаючий напівчагарник заввишки до 40 см. Брусниця звичайна має вічнозелене листя шкірястої яйцеподібної форми. Їх колір зверху блискучий темно-зелений, знизу блідо-зелений матовий без виступаючих жилок. Квіти брусниці білі до світло-рожевих, дзвоникоподібні, в поникаючих гронах. Плоди з серпня розвинені ягоди, спочатку білі, згодом яскраво-червоні. Вони кулястої форми, блискучі і на смак трохи борошнисті.

Найсприятливішими місцями для брусниці є вересові пустища чи торфовища, зустрічається також в хвойних і соснових лісах, росте від низин до високогірних місцевостей. Їй подобаються переважно напівтінисті місця з бідним і кислим ґрунтом. Злегка гіркуваті, терпко-кислі брусниці є лісовими плодами надзвичайно багатими на вітаміни. З брусниці використовуємо її листя і плоди. Якщо б ми хотіли насолодитися ними, наприклад, у фруктовому салаті в сирому вигляді, вони повинні пройти заморозку. Проте вже після приготування проявляється їх відомий, фруктово-солодкий смак. Використовуємо їх для джемів, компотів чи желе, з плодів виробляють лікери та соки, вони підходять для пирогів і фруктових супів. У народній медицині використовується чай із сушеного чи свіжого листя при захворюваннях сечової системи.

Завдяки високому вмісту активних речовин брусниця останнім часом є дуже популярною рослиною. Її плоди містять фруктові кислоти, таніни, мінеральні речовини, пектин і насамперед вітаміни. З листя отримуємо також таніни, далі флавоноїди і арбутин, які мають благотворний вплив на травлення та дезінфекцію сечових шляхів і сечового міхура. Ще в давній історії ягоди збирали як лісові плоди. Шведи називали її червоним золотом лісу. Раніше її не знали за лікувальні здібності, лише пізніше було виявлено, що листя брусниці можна використовувати проти захворювань сечових шляхів.

Збір брусниці є різноманітним. В один час збирають листя, а в інший ягоди. Листя збираємо у вересні так, що обережно відриваємо від гілочок і сушимо в добре провітрюваному місці. Якщо збираємо брусниці для подальшого використання у формі соків, рекомендується їх збір після перших заморозків. Брусниці також можна консервувати, і якщо вони мають трохи желіруватися, то плоди збираються раніше, можуть збиратися і напівстиглі плоди.

У випадку брусниці треба бути обережним щодо її можливої плутанини з іншими рослинами. Від чорниці та вовчих ягід вона чітко відрізняється листям, оскільки брусниця є вічнозеленою і має червоні плоди. Проте вона має й отруйних двійників, зокрема вже згадані вовчі ягоди, які також мають незрілі плоди схожого червонуватого кольору, але при дозріванні стають темними і синювато-покритими нальотом. Крім того, дуже схожий напівчагарник толокнянка сиза, плоди якої є вузько витягнутими і на нижньому боці без коричневих цяток. Але також треба бути обережним із частим вживанням чаю з листя брусниці, адже через свої активні речовини у такій кількості він може пошкодити печінку. Чай з брусниці також не рекомендується вживати діабетикам.

Як ми вже зазначали, брусниця має широке застосування як завдяки ягодам, так і завдяки своєму листю. Наша порада: Брусничний сік – дуже підходить для профілактики та лікування захворювань сечовивідних шляхів. Готується з 5 частин кашоподібно подрібнених плодів з 1 частиною цукру. Це залишають під кришкою на всю ніч, наступного дня кашу без нагрівання протирають через сито, обробляють в соковижималці на сік або суміш доводять до кипіння і процеджують. Сік містить щавлеву кислоту і рекомендована денна доза становить близько 0,1 л.

-jn-