Анемона або ж сасанка

Анемона або сон-трава – це відома скельна рослина, яка на перший погляд своєю квіткою може нагадувати квітку нарциса. Проте на відміну від нарцисів анемони належать до родини жовтецевих.

Їхня латинська родова назва Anemone походить від грецького слова anemos = вітер, оскільки рослина схиляється навіть при слабкому вітрі, а її пелюстки легко опадають.

Основна інформація

Ця строката квітуча рослинка є отруйною. Містить протоанемонін, анемонову, ізоанемонову та анемонієву кислоти, сапоніни і, ймовірно, сліди алкалоїдів. У кореневищі також міститься аргінін.

Токсичною речовиною є насамперед протоанемонін.

Отруєння цією речовиною проявляється подібно до отруєння жовтцем їдким, тобто блюванням, болями травної системи, діареєю, запаленням нирок. При контакті зі шкірою може викликати її запалення, а в очах – запалення кон'юнктиви. Вказується, що смертельна доза для дорослої людини становить приблизно 30 рослин.

Анемони походять переважно з північної півкулі, і з приблизно 90 ботанічних видів близько 70 ростуть у помірному кліматичному поясі. З них було виведено багато садових сортів. Навіть наш найвідоміший вид – анемона дібровна (A. nemorosa) – дав початок багатьом різнокольоровим сортам.

Опис

Рослина анемони має низький або вищий зріст. Виростає до висоти приблизно від 10 до 25 см. Має голе або розсіяно опушене стебло, яке може бути фіолетово забарвленим. Зазвичай має один прикореневий листок, черешок якого довгий, зазвичай також опушений. У верхній половині стебла зростають зазвичай 3 стеблові листки, які мають черешки.

Квітки двостатеві, чашоподібні і ростуть поодиноко або в суцвіттях. Все залежить від виду чи сорту. Бувають різного забарвлення – від білого, жовтого, синього, рожевого до кількох відтінків червоного. Анемону можна побачити як навесні, так і деякі види восени.

Вимоги до вирощування

Анемони дуже придатні для вирощування в наших умовах. Весняні види анемон потребують сонячних місць, натомість рослини, що цвітуть від літа до осені, та анемона дібровна, що цвіте навесні, потребують швидше напівтінистих місць.

Важливий гумусний, глинисто-піщаний ґрунт і добре дренований субстрат, багатий на поживні речовини. Деякі особливі види анемон можуть потребувати ґрунт злегка кислий, інші – нейтральний або злегка лужний.

Анемони витримують навіть морозні температури (приблизно до -12°C). При нижчих температурах необхідно вийняти рослини з грядки і помістити їх у безморозне приміщення в торф. Знову на грядки їх висаджують наприкінці березня або на початку квітня.

Екзотичні анемони

З Далекого Сходу однією з найвідоміших і найчастіше вирощуваних анемон є анемона японська (Anemone japonica) та анемона хубейська (Anemone hupehensis). Обидві починають цвісти наприкінці серпня і тривають до жовтня.

Вони значно вищі за європейські види – під час цвітіння досягають висоти близько одного метра. Їх прикрашають чарівні чашоподібні квіти, переважно білі, рожеві або фіолетові.

Ці види загалом потребують затінених куточків та проникного вологого, швидше злегка кислого ґрунту, багатого на поживні речовини. На зиму вони будуть вдячні за щедре укриття з листя чи хвої.