Дрібні ягоди в саду

До дрібних ягід зазвичай відносимо полуницю, малину, ожину, смородину, аґрус та ґосту.

Сюди також можна віднести лісові ягоди, як-от чорниці або брусниці.

Більшість дрібних ягід невибаглива у вирощуванні і водночас досить стійка.

Плоди можна використовувати багатьма способами, і діти їх обожнюють. Тому ми знаходимо кущ смородини, кілька кущів полуниці або малини майже в кожному саду.

Попри їхню відносну невибагливість, іноді ці кущі потребують нашого догляду.

Якщо ми забезпечимо їм усе необхідне, можемо радіти набагато більшому врожаю.

Полуниця

Полуниця належить до найулюбленіших фруктів. Чудово смакує сирою, в десертах або як варення. У вирощуванні вона відносно невибаглива, однак потребує значної кількості поживних речовин.

Полуницю можна розділити на лісову та садову. Садову полуницю розрізняють за типами: одноразового плодоношення, на якій ягоди дозрівають лише раз на рік протягом приблизно трьох тижнів; ремонтантну, плоди якої збираємо двічі на рік; і місячну, яка плодоносить постійно дрібними, дуже виразними за смаком ягодами.

Вибирайте повністю сонячне і тепле місце. Грядка для полуниці має бути добре удобрена, ідеально вносити добрива під попередню культуру, після якої лише наступного року висаджуємо полуницю.

Оскільки полуниця така вибаглива до живлення, не нехтуйте регулярним удобренням – воно забезпечить вам рясне цвітіння та врожай. Підходять добрива для полуниці або дрібних ягід, оскільки вони містять багато азоту та інших елементів, якими ґрунт виснажується полуницею.

Полуниця швидко виснажує ґрунт, тому комерційно вирощується переважно лише у дворічних культурах. Навіть у саду не перевищуйте термін трьох або чотирьох років – рослини і ґрунт виснажуються настільки, що наступний врожай буде бідним, і потім знадобиться багато часу, щоб привести ґрунт до хорошого стану.

Ідеальною культурою для вирощування після полуниці є бобові рослини, які завдяки своєму симбіозу з бульбочковими бактеріями збагатять ґрунт таким необхідним азотом.

Завдяки темному кольору ґрунт швидше прогрівається, менше висихає і захищає від деяких шкідників. Листя та плоди не лежать безпосередньо на землі, що захищає їх від борошнистої роси та бактеріальної плямистості.

Ожина

Ожина плодоносить охоче і рясно. Кому заважають колючки, може знайти безшипні сорти, які вирізняються великими солодкими плодами. Проте вони гірше переносять сильні морози. Якщо вас цікавлять лікувальні та тонізуючі властивості цих ягід, знайдете їх у цій статті.

Ожині підходить сонячне місце з гумусним ґрунтом слабокислої або нейтральної реакції. Цьому можемо допомогти додаванням компосту або гною, реакцію відрегулюємо вапнуванням або додаванням торфу.

Рослини висаджуємо восени, в яму глибиною близько півметра. Ожина потребує опори.

Не є особливо вимогливою до поливу, проте при тривалій посусі його оцінить, особливо під час росту плодів. Підживлюємо добривом для дрібних фруктів.

Ожина потребує регулярної обрізки. У звичайних сортів восени видаляємо відплодоносили пагони. У ремонтантних сортів (які плодоносять двічі на рік - влітку і восени) обрізаємо восени лише частину пагона під областю, де були плоди.

Навесні пагін розгалужується і плодоносить знову. Потім його видаляємо.

Порічки

Порічки - вдячні, стійкі рослини. Їхні плоди використовуються для приготування тістечок, фруктових вин, соків та джемів.

Розрізняємо три види порічок: червона і біла (іноді й рожева), які виникли від схрещування одних і тих же видів, та порічка чорна, яка є окремим видом з самого початку.

Перед придбанням порічок потрібно вирішити, який вид хочемо вирощувати - червоні, білі та рожеві пікантно кислі, чорні солодші.

Білі порічки у вас не будуть дзьобати птахи, тому що білі кульки їх не приваблюють. Також потрібно вибрати форму порічки - вирощуються як кущі або маленькі деревця. Деревцеві форми виглядають краще і добре збираються, кущові ж трохи багатше плодоносять.

При висадці можемо збагатити ґрунт додаванням компосту, гною або деяким багатокомпонентним добривом поступового вивільнення.

Перед висадкою замочуємо коріння рослин на день або принаймні на кілька годин у воді (не зовсім холодній). Вкорінення можемо підтримати застосуванням якогось стимулятора кореневої системи, також чудово працює додавання лігногумату у воду, в якій замочуємо саджанці.

Порічки садимо щонайменше на метр один від одного, завжди трохи глибше, ніж росли в розсаднику. У червоних, рожевих і білих сортів приблизно на 5-10 см глибше, чорні порічки лише близько 2 см глибше.

Залиште лише близько 5 найсильніших пагонів, інші видаліть, а що залишилися вкоротіть наполовину або навіть до третини їхньої початкової довжини.

Подальший догляд включає регулярне підживлення, в першу чергу добривами для дрібних ягід, обрізку та мульчування. На рік після посадки вкорочуємо всі пагони приблизно на третину, завдяки чому порічки розгалузяться.

Обрізаємо дуже рано, до кінця зими, оскільки порічки рано розпускаються. При подальшому обрізанні видаляємо всі чотирирічні, можливо старші (якщо вони вислизнули від нас у попередні роки) пагони.

Крона штамбових сортів повинна бути рівномірною і не загущеною, у кущових сортів дбаємо про формування молодих плодоносних пагонів. Порічки потребують багато сонця, тому ми повинні дбати про освітлення насаджень і регулювати їх загущення.

Дуже ефективним заходом для доброго врожаю є регулярне мульчування компостом або гноєм - за дослідженнями це підвищує плодючість кущів щонайменше на 60%.

Аґрус

У аґрусу ми можемо, так само як у порічок, вибирати з сортів кущових і штамбових. Штамбові форми ви можете легко доглядати і збирати плоди, проте вони мають трохи нижчу тривалість життя і потребують опори.

Кущові більш схильні до грибкових захворювань. Аґрус самозапильний, тому для врожаю вам достатньо навіть однієї рослини.

Для аґрусу вибираємо місце швидше в легкій тіні, оскільки плоди схильні до опіків. Ґрунт повинен бути нейтральним або слабокислим з достатньою кількістю поживних речовин.

Знову можна його покращити вапнуванням, додаванням торфу або компосту та добрив. Добрива підходять органо-мінеральні, для дрібних ягід. Загалом же аґрус невибагливий.

Плоди утворюються найкраще на одно- та дворічних пагонах. Тому варто проводити у аґрусу регулярну обрізку ранньою весною. У штамбових сортів проводимо наступного року після посадки обрізку всіх пагонів на 2-3 вічка.

У наступному році вибираємо 4 або 5 найсильніших пагонів, їх вкорочуємо на 2/3 або половину, решту видаляємо. При подальшому обрізанні видаляємо гілки, що надто загущують крону, і пагони вкорочуємо приблизно на 8 вічок.

Кущовий аґрус ранньою весною після посадки вкорочуємо до двох-трьох бруньок. Слабкі пагони видаляємо повністю. У наступному році вибираємо п'ять або шість найсильніших прутів, які ростуть прямовисно, їх вкорочуємо на третину, а решту видаляємо.

Пізніше видаляємо всі слабкі і недужі пагони, інші завжди злегка вкорочуємо, включаючи бічні пагони. Підтримуємо кількість основних гілок на восьми-дванадцяти.

Йошта

Йошта - це надзвичайно стійкий гібрид аґрусу і чорної порічки. Плоди виглядають як дуже великі ягоди чорної порічки, за смаком вони десь між нею і аґрусом. Плоди дозрівають поступово, ви можете збирати їх протягом приблизно одного місяця.

Так само як і її батьки, йошту можна вирощувати або як кущ, або як деревце. Це досить буйно зростаюча рослина, яка потребує приблизно два метри відстані між кущами.

Вона буде рости у вас майже скрізь, не вибаглива щодо ґрунту чи клімату. Найбільший урожай дає в районах з глибоким, що не пересихає, гумусним ґрунтом.

Йошта плодоносить вже на однорічних пагонах, проте гілки зберігають свою плодоносність протягом кількох років. Найкраще підтримувати приблизно 8-12 плодоносних гілок як у кущової, так і у деревоподібної форми.

Багатий урожай вам гарантує правильний догляд і якісні добрива. Подаруйте своїм рослинам найкраще, купуйте в нашому інтернет-магазині!

Написала Елішка Кадлецова