Кульбаба - це не тварина, а лікарський засіб

Валеріана лікарська (лат. Valeriana officinalis) є лікувальною рослиною з родини валеріанових (лат. Valerianaceae). Валеріана лікарська відома також під народними назвами балдріан, котячий корінь, одолень чи чортикус. З валеріаною лікарською можна зустрітися і в дикій природі, найчастіше вона росте у вологих лісах, на галявинах, на мокрих луках і у канавах. Зустрічається в усьому помірному поясі північної півкулі. Валеріану лікарську вирощують заради її кореневища, яке містить багато лікувальних речовин.

Валеріана не має чотири ноги і ріжки на голові...

Валеріана лікарська є багаторічною трав'янистою рослиною, яка може досягати висоти приблизно 70-150 см. Стебло пряме, порожнисте і не розгалужується, з нього виростає кілька пар супротивних непарноперистих листків. Кореневище найчастіше досягає довжини близько 5 см. Окрім кореневища валеріана лікарська отримує поживні речовини та вологу через світло-коричневі дротоподібні корені. Квіти дрібні, несиметричні. Окремі квіти утворюють віялоподібні суцвіття. Колір квітів білий або рожевуватий. Плід – сім'янка з пірчастим пухом.

Вирощування валеріани лікарської

Вирощування валеріани лікарської не є складним, у природі вона виживає і без людського догляду. Достатньо посадити її на відповідне місце. Валеріана лікарська найбільше цінує напівтінисте місце з достатньою кількістю вологи. Однак вона виживе і на вологому сонячному місці. Ідеальним є піщано-глинистий ґрунт з нейтральним pH. Валеріана не відмовиться і від ґрунту, багатого на поживні речовини. Насіння валеріани лікарської висівають безпосередньо перед настанням морозів (приблизно у жовтні та листопаді). Їх не присипають, оскільки для проростання потрібне світло. Сходи з'являться вже навесні. Додаткове підживлення чи спеціальний догляд не потрібні. Якщо у вас немає на ділянці вологого місця, варто іноді поливати валеріану в період посухи.

Збір кореневища

Найсприятливішим часом для збору кореневищ з коренями є другий рік після посадки у вересні та жовтні. Дехто віддає перевагу збору ще до цвітіння, оскільки в цей час вміст активних речовин найвищий. Викопані кореневища очищають від землі, обережно промивають у холодній воді. Подальше сушіння має відбуватися поступово, температура не повинна перевищувати 35 °C. Дуже товсті кореневища можна перед сушінням розрізати. Оскільки кореневища дуже ароматичні, не можна сушити їх поблизу інших трав, бо вони передадуть їм свій типовий запах. Кореневище солодкувато-пряного смаку, згодом навіть гіркувате. Кореневища висихають приблизно у співвідношенні 4:1.

Лікувальні властивості валеріани

Валеріана лікарська містить багато активних речовин, завдяки яким має широкий спектр лікувальних властивостей. З кореневища найчастіше готують чай (відвар) та настоянку. Їхні властивості перевірені століттями практики і широко використовуються і в сучасній медицині. Валеріана вважається однією з найефективніших трав від безсоння та для загального заспокоєння. Крім цих двох основних ефектів, валеріана використовується при серцевих неврозах, що проявляються тривогою та серцебиттям. Валеріана є антидепресантом. Допомагає при нервовому виснаженні, мігренях і при безсонні, спричиненому надмірним навантаженням. Застосування валеріани здатне заспокоїти болі, зняти спазми і знизити м'язову напругу. Валеріану можна приймати і при проблемах зі здуттям, нудотою і при порушеннях щитовидної залози. Проти цих недуг валеріана діє в будь-якій формі. При жіночих хворобах, дратівливості, нервових потрясіннях і при нудоті вагітних валеріану призначають найкраще у формі відвару (чаю). Настоянка, відома під назвою «валеріанові краплі», використовується для пригнічення проявів епілепсії, при судомах, викликаних різними подразниками, і при сильній менструації. Вони знаходять застосування і при заспокоєнні головного болю, нервовому збудженні та при перепрацюванні. Валеріанові краплі приймають 3 рази на день по 8 крапель. Застосування валеріани лікарської дійсно дуже широке, тому її можна використовувати і при лікуванні істерії, млявості та загальної слабкості. Допоможе навіть від печії. До валеріани лікарської можна звернутися і при зубному болі. У відвар з валеріани лікарської можна додати і інші трави, які поглиблять її дію. Корисною є комбінація зі звіробоєм, меліссою, пасифлорою, хмелем або, наприклад, з лавандою.

Застереження!!!

Валеріана лікарська хоч і має багато позитивних ефектів, але з її застосуванням не можна перебільшувати. У малих дозах лікує і заспокоює, але вищі дози можуть викликати виражене пригнічення центральної нервової системи. Не є доцільним і тривале застосування, оскільки валеріана може викликати травні розлади, нудоту, головні болі і проблеми з серцем. Валеріану не слід приймати довше трьох тижнів поспіль.

Цікавинка

Народна назва "котячий корінь" походить від того, що валеріана сильно приваблює і збуджує котів, які люблять валятися в ній під час сушіння.