Бедринець аніс для кращого травлення та здорового

Коротко: Аніс звичайний (Pimpinella anisum) – однорічна рослина висотою 30–60 см, яку вирощують із насіння; воно проростає 16–20 днів, плоди збирають у серпні–вересні. Плоди підтримують травлення, зменшують метеоризм і розріджують бронхіальний слиз, чим полегшують відкашлювання. Чай готують із половини кавової ложки плодів на 250 мл окропу, настоюють 10 хвилин.

Аніс звичайний (лат. Pimpinella anisum) – це прянощі та трав'яна рослина, яка має приємний аромат і смак. Має виражені лікувальні властивості, підтримує травлення та відхаркує з дихальних шляхів. Має орієнтальний аромат, аніс є характерним елементом китайської та індійської кухні.

Ще в давнину аніс вважали універсальною рослиною. В Єгипті його використовували при ворожінні, додавали до ладану, і він став рослиною молодят, ймовірно, завдяки своїм афродизіакальним властивостям. Люди використовували його для лікування майже всіх хвороб, а також у сумішах з іншими прянощами для приправляння страв. Рослину анісу люди використовували як протиотруту при укусах отруйних комах і тварин. Після ситного обіду в римському домі подавали анісові коржі для підтримки травлення. У середньовіччі аніс отримав епітет «універсальні ліки». Він швидко поширився у багатьох городах, найпопулярнішим був в Англії. До сьогодні індійці жують аніс для освіження дихання. У народній медицині його також вважали рослиною, яка зберігає молодий вигляд і підвищує плодючість.

Рослина анісу звичайного походить з Єгипту, поширилася і вирощувалася переважно в Середземномор'ї. Наразі до найбільших виробників належать Індія, Туреччина та Іспанія.

Народна назва анісу – бедринець, бедринець ганус, бедреник. Його ботанічна назва – бедринець анісовий. У Чехії він також відомий під назвою Бедринець звичайний.

Вирощування анісу

Аніс звичайний (лат. Pimpinella anisum) – однорічна рослина, яка виростає до 30-60 см у висоту. Належить до родини селерових (лат. Daucaceae). Аніс вирощуємо з насіння, яке попередньо висіваємо в парнику в березні-квітні. Рослина не переносить морозів. Висів насіння на грядку робимо, коли минуть морози і температура повітря досягне кілька днів поспіль 7-8°C; зазвичай це вже протягом квітня, проте приморозки анісу не шкодять. Насіння проростає 16-20 днів. Для його вирощування підходить легкий глинисто-піщаний ґрунт з достатньою кількістю кальцію. Ідеальним місцем для нього є сонячне місце, добре захищене від вітру.

Рослина анісу спочатку утворює розетку прикореневого листя, пізніше випускає квітконос. Має розгалужене стебло, яке є прямостоячим. З нього виростають нижні серцеподібні листки, вище утворює трійчасті пірчасто-розсічені листки. Протягом вегетаційного періоду рекомендується добре поливати рослини анісу та очищати грядку від бур'янів. Цвіте білими квітами, які зібрані в парасольки і цвітуть з червня до серпня. Квіти анісу дуже ароматні та відлякують комах.

Порада: У період дозрівання насіння для рослини важлива велика кількість світла.

Збираємо плоди анісу протягом серпня - вересня. Найбільш придатний час для збору - серпень - вересень, коли рослина жовто-коричневого кольору і 2/3 плодів мають сірий колір. Зрізаємо всю рослинку, яку залишаємо в снопах сохнути 2-3 тижні. Потім вимолочуємо насіння. Зберігаємо його в добре закритих ємностях, які захищають насіння від вологи.

Аніс допомагає подолати кашель і є помічником для травлення

Аніс сприяє при лікуванні дихальної системи, зменшує бронхіальну слиз, чим полегшує відкашлювання. Допомагає при астмі, підтримує травлення, усуває метеоризм і відсутність апетиту. З травного тракту видаляє гнильні та дріжджові процеси. Разом з кмином, коріандром та фенхелем аніс підходить для вживання і для годуючих мам, оскільки підтримує утворення материнського молока. Рекомендується вживання анісу головним чином для курців, особливо при відвиканні від куріння.

З анісу звичайного готуємо чай: на 250 мл окропу додаємо половину кавової ложки плодів анісу. Суміш залишаємо настоюватися 10 хвилин, а потім процідимо. Чай подаємо 2-3 рази на день. Має релаксаційні ефекти і допомагає також при безсонні.

Аніс містить 0,3% ефірної олії, спондин, ізобергаптен, пімпінелін, умбеліферон, сапонін, пектин, смоли, дубильні речовини, цукор, солі калію, кальцію та інші речовини.

Аніс у кухні - відоме хлібне насіння

Плоди анісу приємно пахнуть, трохи солодкуваті і нагадують своїм смаком солодку. Приправляємо ним, наприклад, супи, соуси, свинину, варену та печену рибу, картоплю, салати та інші страви. Є прянощами для хліба, печива та випічки. Є характерною травою для китайської та індійської кухні.

Аніс звичайний - однорічна трав'яниста рослина, що виростає до висоти 60 см. Вирощуємо її з насіння, найкраще попередньо виростити у парнику. Цвіте ароматними білими квітками з червня до серпня. Утворює сірувато-коричневі плоди дворожки. Є ефективною лікарською рослиною та прянощами. Діє як спазмолітик, діуретик, відхаркуючий засіб, лактагог та стомахік. У кухні аніс підходить для приготування сирних паштетів, а квітами можемо прикрасити салати. Має солодкуватий смак, тому аніс додаємо також у пряники, єпископський хліб або звичайний хліб. У Франції з нього готують відомий лікер анісовку, який подають як засіб для "доброго травлення" після їжі.