Трави для тіні - які обрати?

Більшість трав люблять сонячне місце, захищене від вітру. Однак є й такі, які віддають перевагу напівтіні або їм перебування в напівтіні не дуже заважає. Травою, особливо придатною для напівтіні, є кервель. Напівтінисте місце не заважає також любистку, валеріані лікарській та левзеї (марал-кореню).

Кервель городній (посівний)

Кервель городній (лат. Anthriscus cerefolium) є дворічною рослиною, що належить до родини окружкових рослин (лат. Apiaceae). Альтернативною назвою є кервель справжній. Народною назвою є "купир". Кервель виростає до висоти близько 50-70 см. Його листя світло-зелене, перисте. Квітка – парасолька з білими квітами. Рослина схожа на свою родичку петрушку. Аромат ніжно анісовий, лакричний або перцевий. Смак кервелю городнього пряно-солодкуватий, що нагадує петрушку.

Вирощування кервелю

Кервель невибагливий у вирощуванні, його можна вирощувати навіть у квартирі. Росте в ящиках на балконі і, звичайно, на городі, де йому найкраще. Кервель посівний вирощуйте в напівтінистому місці, оскільки на сонці він втрачає свій типовий колір і смак. На сонці він до того ж дуже швидко йде у квітку, так що період його використання значно скоротиться. У квартирі доцільніше вирощувати кервель радше на північному чи східному вікні. Кервелю подобається легкий і проникний ґрунт, водночас він потребує достатнього поливу. Свіжий кервель посівний протягом усього сезону ви можете забезпечити поступовим посівом кожні 14 днів. Перший посів можна провести на відкритому місці вже у березні, якщо нічні температури не будуть опускатися нижче 7 °C. У захищених умовах можна сіяти майже в будь-який час. На грядку висівайте кервель рядками на відстані близько 10 см. Підрослі сіянці проріджуйте приблизно на 25 см. Кервель не переносить часту пересадку. Після пересадки він має тенденцію відразу йти у квітку. Посів і зійшлі рослинки кервелю регулярно поливайте, бо інакше вони знову швидко зацвітуть. Підживлення не бажане. Дорослі рослини регулярно підрізайте, щоб вони не витягувалися і відростало нове листя. Кервель посівний дозріває приблизно через 6 тижнів.

Використання купиря та його лікувальні властивості

Купир часто використовується на кухні. Давню традицію має у французькій та італійській кухні. Купир разом з петрушкою, зеленою цибулею та естрагоном утворює суміш французьких трав під назвою "fines herbes". Для безпосереднього вживання використовують свіже молоде листя, яке має найсильніший аромат. Листочки збирають до того, як купир зацвіте. При сушінні втрачається типовий аромат, тому більш придатним способом зберігання є заморожування. Купир додають до овочевих супів, картопляного та овочевого салатів. Він підходить до ніжних видів м'яса та риби. Листочки купиря використовують як прикрасу страв. Щоб з купиря не вивітрився аромат, його додають лише до готових страв. Купир має високий вміст вітаміну C. Відвар з листя покращує травлення, допомагає при шлункових проблемах, підходить також при дієтах. Ватні тампони, змочені у відварі, полегшують втомлені очі. Купир допомагає при зниженні високого кров'яного тиску.

Цікавинка: Купир у минулому був улюбленою постною травою, традиційно його їли у Великий четвер.

Любисток лікарський

Любисток лікарський (лат. Levisticum officinale) є також травою з родини селерових (Apiaceae). Любисток при належному вирощуванні може виростати до висоти 2 м. Любисток - це дуже ароматна рослина з товстим і розгалуженим кореневищем та довгим корінням. Листя довгочерешкове, 2-3 рази пірчасте. Квіти зібрані в парасольки. Окремі пелюстки мають зелений або жовто-зелений колір.

Вирощування любистку лікарського

Насіння любистку лікарського висівають у два періоди, або рано навесні - у березні та квітні, або наприкінці літа у серпні та вересні, у теплих регіонах можна висівати до кінця жовтня. При посіві не забувайте, що любисток - це міцна рослина, тому висівайте його рядами на відстані мінімум 60 см один від одного. Висівайте насіння на глибину приблизно 3 см. Любисток проростає повільно, будьте терплячими. Як тільки рослини досягнуть близько 10 см, проведіть проріджування на відстань приблизно 15 см. За бажанням ви можете пересадити любисток у цей час на постійне місце. Зазвичай вам вдасться виростити набагато більше розсади, ніж вам потрібно, тому ви можете подарувати її своїм знайомим. Любисток добре росте у звичайному садовому ґрунті, найкраще з достатньою кількістю поживних речовин для підтримки росту. У важких і вологих ґрунтах він не буде добре рости. Любисток не вимогливий до поливу, поливайте його лише при тривалій посусі. Підходящим місцем є сонячне або напівтінисте місце. Якщо можливо, не висаджуйте любисток на місці після інших селерових рослин (морква, петрушка, селера, кріп або коріандр), таким чином ви запобігаєте поширенню хвороб селерових рослин. Любисток росте на одному місці кілька років.

Лікувальні властивості та застосування любистку

Любисток лікарський знаходить своє застосування як у кулінарії, так і в народній медицині. У кулінарії листя любистку вживають як сирим, так і термічно обробленим. Листя любистку дуже ароматне, тому достатньо додати до страви лише трохи. Найкраще підходить для картопляних та овочевих супів. Любистком можна приправити соуси та тушене м'ясо. Любисток має багато корисних властивостей. Стимулює апетит, покращує травлення та усуває здуття. Позитивно впливає на функцію жовчного міхура, розчиняє жовчні та ниркові камені. Відвар з насіння любистку подають як шлунковий лікер. З листя (свіжого та сушеного) готують чай, який полегшує біль при подагрі та ревматизмі. Любисток діє як сильний сечогінний засіб.

Любисток не підходить для тривалого надмірного вживання!!! Повністю уникати його слід особам з важкими захворюваннями нирок, а також вагітним та жінкам, що годують груддю.

Цікавинка: Любисток через свій сильний аромат часто називають "зелений магі".

Валеріана лікарська

Валеріана лікарська (лат. Valeriana officinalis) є рослиною з родини валеріанових (Valerianaceae). Валеріана лікарська відома також під багатьма альтернативними назвами. Найпоширеніші з них: балдріан, чортополох, котячий корінь чи одолень. Валеріана лікарська – багаторічна рослина, що досягає висоти 50-150 см. Стебло пряме та порожнисте, поверхня має борозенчасту структуру. Листя супротивне, нечетноперисте. Квіти мають білий або червонуватий колір. Квіти зібрані в плоскі, щиткоподібні суцвіття. Плід – дрібна, односім'янна, плоска сім'янка з пухом. Квіти спочатку приємно пахнуть, пізніше ж неприємно. Валеріана лікарська цвіте в червні та серпні.

Цікавинка: Типовий запах валеріани сильно приваблює та збуджує котів, тому її іноді називають "котячим коренем"

Вирощування валеріани лікарської