Страстоцвіт або маракуйя

Коротко: Пасифлора (страстоцвіт) – в'юнка ліана, що виростає до 15 м, відомо понад 500 видів. Заради плодів маракуйя вирощують пасифлору їстівну. Насіння висівають на глибину близько 0,5 см, проростає при 22–26 °C приблизно за 4–6 тижнів. Для зав'язування плодів потрібні мінімум дві рослини та запилення квіток.

Пасифлора (лат. Passiflora) належить до родини пасифлорових рослин (лат. Passifloraceae). Пасифлори – це багаторічні, в'юнкі рослини або чагарники, які походять переважно з Південної Америки. Широко представлені вони також у Північній Америці, Азії та Австралії. До Європи місіонери спочатку привезли пасифлору блакитну (лат. Passiflora caerulea), яка з часом поширилася і сьогодні вирощується як кімнатна рослина. У теплих регіонах Європи (Італія, Франція та Іспанія) вона росте навіть у дикій природі.

Найпоширенішим видом, який вирощують заради його ягід (плодів), відомих під назвою маракуйя, є пасифлора їстівна (лат. Passiflora edulis). Цей вид пасифлори вирощують переважно в Карибському басейні та Південній Африці. Вирощують жовтий і темний сорт. Жовтий сорт має латинську назву Passiflora edulis var. flavicarpa, а темний називається Passiflora edulis var. edulis. Існує понад 500 видів пасифлор, і крім того, завдяки селекції постійно з'являються нові сорти з найрізноманітнішими кольорами квітів. Проте сорти мають скоріше декоративну функцію. Пасифлори – це в'юнкі рослини (ліани), які можуть виростати до 15 м завдовжки. Листя темно-зеленого кольору, трилопатеві. Колір квітки залежить від конкретного виду пасифлори, вони можуть бути білими, зеленими, рожевими, фіолетовими і червоними. Плоди також відрізняються залежно від видів. Вони можуть бути круглими і подовженими, різних кольорів.

Види пасифлор

Найчастіше вирощуваними видами пасифлор є, наприклад, пасифлора блакитна (лат. passiflora caerulea), пасифлора їстівна (лат. passiflora edulis), пасифлора бананова (лат. passiflora mollissima) і пасифлора солодка (язичкова) (лат. passiflora ligularis). Або також пасифлора тичинкова і пасифлора гігантська.

• Пасифлора блакитна вирощується головним чином для прикраси. На перший погляд привертає увагу велика кількість великих синьо-білих квітів, які приємно пахнут. Квіти можуть мати в діаметрі 8 - 10 см. Листя пасифлори блакитної темно-зелене, п'ятироздільне і глибоко вирізане. До Європи був завезений саме цей вид першим. Місіонери у її квітці вбачали знаряддя муки Ісуса Христа. Три чорні стовпчики з приймочками нагадували їм цвяхи, п'ять тичинок позначали п'ять ран Христових, а вінець кольорових волосків нагадував терновий вінець. Гостро закінчене листя представляло списи, вусики - бичі, а десять пелюсток позначали десять апостолів. Латинська і українська назва цієї рослини тісно пов'язана з мукою Ісуса Христа. Латинська назва Passiflora складається зі слів "passio", що означає страждання, і "flos", що позначає квітку. В українській назві пасифлора зв'язок очевидний з першого погляду.

• Пасифлора їстівна відома також під назвою своєї плодового тіла - маракуйя. Цей вид пасифлори теплолюбний і вирощується особливо заради своїх плодів, якими є круглі або овальні ягоди, у стиглому стані жовтого чи темно-фіолетового кольору. Всередині плоду соковита м'якоть і багато насіння. Жовті плоди маракуйї (золота маракуйя) можуть виростати до розміру грейпфрута. Поверхня цього плоду гладенька, блискуча з тонкою шкіркою. Рослини з темно-фіолетовими плодами вирощуються, наприклад, у Кенії, плоди менші, з сухою і зморщеною шкіркою. Шкірка цього сорту злегка отруйна, оскільки містить ціаногенний глікозид. Однак при термічній обробці молекули ціаніду руйнуються, до того ж у сирому вигляді шкірка навряд чи придатна для вживання

• Пасифлора бананова - це ліаноподібна рослина з великими рожевими трубчастими квітами, які можуть мати до 8 см в діаметрі. Плоди довгасті, виростають до довжини приблизно 12 см, їстівні і мають жовтий колір. Нагадують маленькі банани, що підказує сама видова назва. Цей вид пасифлори короткочасно витримує температуру до - 2 °C. Рослини люблять тепло. Плодоносить 2 рази на рік. Ріст дуже швидкий, тому необхідно забезпечити рослині опору, по якій вона може плестися.

• Пасифлора солодка (язиковидна) вирощується заради своїх смачних, соковитих плодів. Плоди оранжевого кольору з твердою шкірястою шкіркою. Внутрішня частина плоду заповнена жовто-оранжевою желеподібною масою - арилусом, який дуже ароматний і смачний. Плоди дозрівають 2 рази на рік. Квіти цієї пасифлори кремового кольору, листя суцільнокрає, язикоподібної форми.

• Іншими часто вирощуваними пасифлорами є пасифлора велетенська (лат. Passiflora alata), пасифлора тілесна (лат. Passiflora incarnata), яка вирощується як лікарська рослина. Для лікувальних цілей використовується листя, яке у свіжому вигляді застосовується для лікування шкірних захворювань. Найефективніша проти шкірної цвілі. Також вирощується пасифлора лимонна (лат. Passiflora citrina) і пасифлора виноградолиста (лат. Passiflora vitifolia).

Від насіння до плоду маракуї...

Насіння пасифлори рекомендується перед посівом замочити в теплій воді (на кілька годин). Насіння злегка набухне. Висівають у підготовлений субстрат на глибину близько 0,5 см. У посівний контейнер не забудьте покласти хороший дренаж, щоб зайва вода могла добре стікати. Насіння найкраще проростає при температурі в межах 22 - 26 °C. При цій температурі і на світлому місці пасифлора починає проростати приблизно за 4 - 6 тижнів, деякі види і пізніше. Субстрат для посіву тримайте постійно злегка вологим. Ідеальні умови для проростання і росту молодих рослин забезпечує міні-теплиця або міні-парник. Дорослі пасифлори люблять світло, при його нестачі рослини не цвітуть і не утворюють плодів. Ідеальною температурою для вирощування є звичайна кімнатна температура, зимовий температурний мінімум становить близько 10 °C. У період вегетації пасифлора любить достатнє надходження води, ґрунт повинен бути постійно вологим. Взимку полив обмежується, поливають помірно залежно від температури зимівлі приблизно 1 раз на 14 днів. Навесні та влітку рослина любить регулярне обприскування, яке проводьте в час, коли на неї не світить сонце. Пасифлору можна влітку тримати в саду, найкраще з зануреним горщиком. Витримує пряме сонце, в тіні не цвіла б. Восени рослину перемістіть на зимове місце з нижчою температурою і достатньою кількістю світла. Викопайте рослину з горщиком з землі, видаліть коріння, яке виросло з горщика під час літнього періоду. Надземну частину рослини обріжте. Рослинам потрібно відпочити в зимовий період, тому не підживлюйте їх. Навесні рослину ще раз обріжте приблизно на третину довжини окремих гілочок. Приблизно через місяць доцільно пересадити рослину у більший горщик. Не використовуйте занадто великий горщик, оскільки пасифлори краще цвітуть у горщику лише трохи більшому, ніж попередній (глиняні горщики). Підходящим субстратом для вирощування є суміш, отримана змішуванням дернової землі, листової землі, торфу і піску в рівних пропорціях. Щоб пасифлора краще цвіла, доцільно її в сезон іноді підживлювати, проте не перестарайтеся, оскільки перегодовані рослини хоч і буйно ростуть, але не цвітуть. Доцільно підживлювати спеціальним добривом для квітучих кімнатних рослин. Якщо ваша пасифлора зацвіла, це половина успіху. Другою половиною є вирощування плодів. Основою є добре запилення квіток. Необхідно вирощувати принаймні 2 рослини. На зовнішньому місці квітки часто запилюють комахи. У приміщенні, однак, вам доведеться на мить стати бджолою і забезпечити запилення самостійно. За допомогою маленької пензлика або ватної палички переносьте пилок з квітки однієї рослини на квітки іншої рослини. Тоді залишається тільки чекати, чи запилення пройшло успішно і чи почнуть рости плоди - маракуя.

Використання пасифлори та її лікувальні властивості

Плоди їстівної пасифлори, які називають маракуйя, містять близько 17 % вуглеводів, провітамін А, вітаміни групи В і С, кальцій, фосфор, залізо та клітковину. Флавоноїди, що містяться в надземній частині пасифлори, допомагають при проблемах зі сном. Пасифлора має заспокійливий та седативний ефект на центральну нервову систему. Пригнічує почуття тривоги та психічного напруження. Препарати, що містять пасифлору, покращують та поглиблюють сон, відновлюють душевну рівновагу та спокій. Пасифлору можна використовувати також для розслаблення гладкої мускулатури та пригнічення менструальних спазмів. Пасифлора не викликає звикання. Побічні ефекти не доведені, але все ж таки не рекомендується її вживання під час вагітності та в період годування груддю. Стиглі плоди споживають свіжими, але ви оціните їх і на кухні для ароматизації напоїв чи десертів. Екзотичний смак маракуйї чудово проявляється у фруктових салатах, десертах, коктейлях, соках чи джемах. Пасифлора використовується як інгредієнт також у виробництві мила, йогуртів, напоїв...