Лікувальні рослини - ефективні, корисні і, головне, перевірені

Сад, повний трав'яних рослин, є гармонією краси та корисності, проте сьогодні це рідкісне явище. Сучасний спосіб життя, досягнення медицини та погіршення навколишнього середовища призвели до того, що з наших помешкань, садів і раціону харчування почали поступово зникати саме лікувальні рослини. Трави здавна є важливою частиною профілактики захворювань і наразі тому є необхідним компонентом промислово виготовлених ліків.

Лікувальні рослини здавна служили як найдоступніший засіб проти будь-яких хвороб і недуг. Вже давні покоління відкривали лікувальні властивості багатьох рослин і передавали досвід з ними з покоління в покоління, переважно усно. Перші записи щодо рослин та їх лікувальних властивостей знаходимо на глиняних табличках з Вавилону 3000 років тому до н.е. Надалі вирощуванням та лікувальними властивостями рослин займалися особливо східні культури в Китаї, Ассирії та Індії. Найвідомішим був китайський імператор Jen Ti, відомий як божественний господар, який заради блага народу скуштував безліч рослин, щоб з'ясувати, які з них отруйні. Всі свої знання він узагальнив у трактаті про трави.

Цей твір став своєрідною основою для пізнання та вивчення рослин аж до 17 століття. Потім настав період гербаріїв з 3 найвидатнішими творами про рослини; Леонарда Фукса De Histria Stirpium (1542), Джона Джерарда Гербарій Джерарда (1597) та Джона Паркінсона Theatrum botanicum (1629), який вже містив 3000 лікувальних рослин і багато корисних знань про них. До 17 століття гербарії ділилися на ботанічну частину та частину, присвячену лікуванню. Лікувальні рослини поступово класифікували, аналізували та демістифікували. Значення лікування травами у 18 столітті знизилося, але знову відродилося під час 2-ої світової війни, коли був дефіцит продуктів харчування і, головне, ліків; лютували хвороби, було багато поранених. Використовували перевірені терапевтичні методи у фітотерапії, які були дуже щадними щодо хворої людини, проте дуже ефективними.

Лікування рослинами до сьогодні є рекомендованим допоміжним лікуванням, яке підтримує та допомагає сучасній медицині. При правильному використанні лікування травами є дуже ефективним методом, що сприяє відновленню втраченого здоров'я та душевної рівноваги. Воно є доповненням при лікуванні всіх захворювань або основним лікуванням при хворобах з легшим перебігом. Трави в минулому створювали естетичне враження від садів, їх вирощували цілеспрямовано, не лише заради їхньої краси та естетичності, а й заради смаку та аромату. Так почалася ера вирощування трав у саду, до якої нам слід повернутися. Через несприятливі наслідки хімічних засобів щоденного споживання, барвників, косметичних препаратів та наступних алергій ми опосередковано змушені використовувати переважно природні речовини.

Лікувальні рослини ми можемо виростити самостійно, скромним рослинкам достатньо невеликого простору на підвіконні або виділеної грядки в саду. Завдяки лікувальним рослинам не лише наша квартира, а й сад наповниться ароматом, набуде різнокольорового відтінку та принесе нам не лише користь, а й задоволення, створюючи місце, де наше тіло відпочине та розслабиться. Діє правило: чим довше ви вирощуєте трави, тим глибше ви будете ними цікавитися.

Тому важливо знати, який вид рослин використовується для лікування того чи іншого захворювання або його профілактики в різних формах, а саме як:

• Настій та відвар - подрібнені свіжі трави кладемо в скляну чашку або інший неметалевий посуд і заливаємо окропом. Настій залишаємо настоюватися дуже коротко - півхвилини. Якщо готуємо з сухих трав, то суміш залишаємо настоюватися 1-2 хвилини. Корені, занурені у вказану кількість води, після короткого кип'ятіння (зазвичай 3 хвилини) залишаємо настоюватися. Загалом діє правило: одну рівну чайну ложку суміші заливаємо 250 мл гарячої води.

• Свіжий сік - готуємо в соковижималці. Отриманий сік наливаємо в пляшки, зберігаємо в холодильнику, де він зберігається кілька місяців. Приймаємо краплями або наносимо на уражені ділянки тіла.

• Мазь - готуємо 4 жмені дрібно нарізаних трав, які кладемо в 500 г розігрітого свинячого сала, суміш перемішуємо та коротко варимо. Після охолодження мазь ставимо в холодильник, наступного дня підігріваємо, суміш проціджуємо через лляну тканину та наливаємо в пляшки.

• Настоянку - пляшку наповнюємо вказаною кількістю трав і заливаємо 40% фруктовим або зерновим спиртом. Суміш залишаємо мінімум на 14 днів постояти в теплому місці при температурі 20°C, іноді струшуємо. Потім готову суміш зціджуємо та залишки віджимаємо. Приймаємо всередину з чаєм або використовуємо для приготування компресів.

В людському організмі відбувається близько 15 000 біохімічних реакцій, з яких приблизно 5000 відносимо до основних. Коли всі ці реакції здійснюються нормально, в організмі відбувається нормальний обмін речовин. В іншому випадку функції клітин, тканин і органів порушуються, людський організм захворює. На початку захворювання порушені функції компенсуються регуляторним механізмом організму, пізніше хворобливий стан вимагає втручання. Для гармонійного перебігу обміну речовин необхідні кілька хімічних речовин, вітаміни і ферменти та мікроелементи. Людський організм найприродніше приймає як продукти рослинні клітини. Саме тому терапія лікарськими рослинами природніша і фізіологічніша, ніж синтетичні речовини. До найпоширеніших застосовуваних лікарських рослин здавна належать: чебрець, м'ята перцева, меліса лікарська, кропива дводомна, реп'яшок лікарський, ромашка лікарська і шавлія лікарська.

• Чебрець (Thymus serpyllum)

Це багаторічна рослина, яка росте на луках, узліссях і польових доріг. Її лікувальні властивості використовуємо при катарах верхніх дихальних шляхів, бронхіті та запаленні легень. Діє заспокійливо при сухому і спастичному кашлі. Чудово допомагає і при шлункових і кишкових захворюваннях нервового походження. Готуємо з неї настій і відвар.

• М'ята перцева (Mentha piperita)

Це багаторічна трав'яниста рослина, яка росте вільно на луках поблизу струмків, або ми її цілеспрямовано вирощуємо в садах. Листя м'яти містить ефірну олію з вмістом ментолу, якій завдячуємо за чудовий пекучий смак і виразний аромат. У народному лікуванні використовуємо головним чином м'ятну олію, яка добре діє проти блювоти, при нудоті, усуває судоми при
кольках шлунка і жовчних шляхів.

• Меліса лікарська (Melissa officinalis)

Це багаторічна трав'яниста рослина, у нас вільно не росте, висаджуємо її в садах. Діє заспокійливо і спазмолітично. Усуває втому, зменшує болі в області серця, знижується кров'яний тиск, уповільнюється дихання, виводить гази з кишечника і зупиняє блювоту. У народному лікуванні використовується головним чином для підвищення апетиту, для покращення зору, при мозковому інсульті тощо. Готуємо з неї настій і спиртовий екстракт.

• Кропива дводомна (Urtica dioica)

Це багаторічна трав'яниста рослина, яка зустрічається на луках, пасовищах, по берегах струмків та річок. Зупиняє кровотечу при геморої, захворюваннях матки та шлункових виразках. Діє благотворно при запорах, атеросклерозі, цукровому діабеті, порушеннях менструального циклу, клімаксі, болях у суглобах тощо. Використовуємо з неї відвар та настій.

• Реп'яшок лікарський (Agrimonia eupatoria)

Це багаторічна трав'яниста рослина, яку знаходимо на вапнякових ґрунтах, у чагарниках, на луках та пасовищах. Має сечогінну, потогінну та в'яжучу дію. Застосовується при лікуванні гепатиту, хронічному запаленні жовчного міхура, при ниркових каменях, при захворюваннях слизової оболонки рота. Як допоміжну терапію використовуємо його при легеневому та шкірному туберкульозі, при геморої та подагрі.

• Ромашка (Matricaria recutita)

Це однорічна трав'яниста рослина, яку знаходимо на луках, полях, пасовищах та узбіччях доріг. Ромашка має протизапальну та пом'якшувальну дію при захворюваннях травного тракту, кольках шлунка та кишечника, а також при запаленні дихальних шляхів. Використовуємо настій.

• Шавлія лікарська (Salvia officinalis)

Це багаторічний напівчагарник, який у наших умовах цілеспрямовано вирощують в садах. Діє проти виділення - зменшує секрецію потових залоз і знижує лактацію у годуючих матерів. Має також протизапальні властивості при гострих і хронічних захворюваннях травного тракту, використовується для полоскання при ангіні та запаленнях ротової порожнини, при відкашлюванні крові у хворих на туберкульоз, при геморої та при тривалій менструації. Готуємо з неї настій.