Квасоля вогненно-червона в'юнка

Phaseolus coccineus

Стручки квасолі вогненно-червоної довгі. Вусики переплетені, як виноградна лоза. Вирощують як однорічні заради помітних квіток і їстівних молодих стручків. Їх необхідно перед споживанням піддати термічній обробці, інакше можуть бути отруйними. Походить з тропічних і субтропічних областей Америки, вирощується майже по всьому світу. Виростає заввишки 1–4 м. Квітки двокольорові – парус червоний, крильця білі. Можуть бути й однокольорові – вогненно-червоні, білі, рожево-плямисті, завдовжки 20–25 мм. Цвіте з липня по вересень. Вирощується на грядках чи в ящиках не лише заради плодів, а й як декоративна в'юнка однорічна рослина, придатна для вкриття стін, парканів чи пергол.

Як вирощувати квасолю

• Це теплолюбна рослина, тому висаджуємо її на сонячне місце, захищене від вітру. Під час цвітіння квасоля потребує температури в межах 20–25 градусів Цельсія. Квасоля вимоглива до поливу, ґрунт не повинен пересохнути, але водночас не повинен бути й перезволожений! Усі види квасолі потребують опори. Декоративні види чудово виглядатимуть на перголах, парканах чи в ємностях із конструкціями для в'юнкості. Харчові сорти висаджуємо до тичок або створимо із шнурка місце для їх підв'язування. Навколо рослини розпушуємо ґрунт і підтримуємо його без бур'янів. Регулярний збір стручків стимулює утворення нових плодів.

• Насіння сіємо в березні. Насіння висаджуємо в проникний поживний субстрат і розміщуємо на світлому місці. Квасоля потребує для проростання тепла, тож підходить теплиця чи парник. На цільове місце квасолю сіємо після 15 травня, коли не загрожує підмерзання.

  Кущові сорти сіємо по 3–4 насінини в підготовлені лунки приблизно 5 см завглибшки. На відстані приблизно 20 см одна від одної.

  В'юнкі сорти сіємо приблизно по 5 насінин у лунки 5 см завглибшки та залежно від типу опори до метра одна від одної.

• Підходять легші піщано-суглинкові ґрунти з достатньою кількістю ґрунтових мікроорганізмів і поживних речовин. Ідеальне pH близько 6,5.

• Використовуємо NPK-добрива з низьким співвідношенням азоту. Навесні рекомендується внести для квасолі на місце 3 кг азоту на м2, 3–4 кг P2O5/м2 та 11 кг K2O/м2 одноразово. Якщо квасоля вирощується в поживному ґрунті, добрива можемо не вносити зовсім.

• Найсерйознішою хворобою квасолі є антракноз. На молодих стручках з'являються бурі, збільшувані плями, грибниця проникає і всередину стручка та уражає насіння, утворюючи на ньому жовто-коричневі до червоно-коричневих плями. Втручання проводимо хімічними препаратами – фунгіцидами та знищенням післязбиральних решток.

  Квасолю уражають і інші грибкові чи бактеріальні інфекції, як-от сіра гниль, бура плямистість листків, бактеріальна плямистість, іржа квасолі та інші.

  Муха проростків – це муха, личинки якої уражають проростаючі сім'ядолі та верхівку росту рослини ще в ґрунті, особливо за прохолоднішої, вологої погоди. Відповідним захистом є протруювання насіння інсектицидами.

  Маленький темний жук – зерноїд квасолевий уражає насіння, у якому зимує. Відбувається знецінення врожаю. Відповідним захистом є зберігання лущеного насіння в морозильнику (за температури –10 °C жуки гинуть за 10–14 днів, за морозу –17 °C вже за 8 годин).

• Збір на зерно проводимо, коли стручки засихають, а насіння міцне, добре дозріле й повністю забарвлене.

  Для кулінарного використання збираємо ще недозрілі стручки, які, якщо їх злегка зігнути, ламаються.