Шавлія – прикраса саду і ефективний лікарський засіб

Коротко: Шавлія лікарська (Salvia officinalis) – безпечний вічнозелений напівчагарник висотою 30–80 см, який використовують як приправу та лікарську рослину; листя містить 1–2,5 % ефірної олії. Психоактивною є інший вид – шавлія ворожбитська (Salvia divinorum) із сальвіноріном А. Листя збирають перед цвітінням і сушать за температури до 40 °C.

Шавлія лікарська (лат. Salvia officinalis) є корисною кухонною прянощею, а також лікувальною травою. Її батьківщиною є Середземномор'я, але у нас вона є частиною кухонних вікон і трав'яних садів. Ми додаємо її як приправу до різних м'ясних страв, салатів і супів. Вона є одним із компонентів різних прянощевих сумішей і характеризує кухню Південної Європи.

У народній медицині шавлія використовувалася для приготування відвару, який застосовували при ангінах, запаленнях горла і для промивання ран. Водночас люди висаджували її на могилах з поваги і для пам'яті про померлих. У давнину шавлія була для римлян священною травою, яку потрібно було збирати з певним ритуалом. Особа, яка збирала траву, повинна була перед збором принести в жертву вино і хліб, і тільки потім боса і одягнена в білу туніку могла наблизитися до рослини шавлії. Згідно з римськими приписами при самому зборі не можна було використовувати металеві предмети. Давні греки знали її цілющі властивості, які використовували головним чином при діареї та для усунення безпліддя у жінок. Грецький лікар Діоскорид описує сечогінний ефект шавлії, а також її здатність стимулювати менструацію, лікувати рани і зупиняти кровотечу.

У Китаї голландські торговці обмінювали один кошик шавлії на 3 кошики китайського чаю, настільки цінною була шавлійна суміш. Протягом середньовіччя згідно зі знайденими історичними рукописами шавлія мала забезпечити людям безсмертя. Тому і пізніше в багатьох країнах шавлія стала символом довголіття. Володар Карл Великий наказав у своєму розпорядженні вирощувати шавлію у своїх садах. Відома трав'ниця Хільдегарда з Бінгена описує у своєму творі Physik шавлію як теплу і висушуючу "росте від сонячного тепла, а не від вологості землі. І є корисною проти хворобливих соків, оскільки їх висушує".

Починаючи з 16 століття листя шавлії використовували замість зубної щітки, поступово і в косметичних цілях.

Батьківщиною шавлії лікарської є Середземномор'я, де вона досі росте вільно в природі. Вона поширена в Македонії, Далмації, а серед значних постачальників шавлії є Італія, Греція та Франція. Відомі народні назви шавлії, такі як бабине вухо, шаріатка, піка, шальфія, рапаня, шаріатка і кадидальник. Українською ми знаємо її назву шавлії лікарської. Латинська назва шавлії походить від слова Salvare, що перекладається як слово лікувати.

Як вирощувати шавлію на вікні?

Шавлія лікарська (лат. Salvia officinalis) є вічнозеленим напівчагарником і досягає висоти приблизно 30-80 см. Вона росте густо при землі, щоб у сухі періоди зберігати достатньо води. Ми відносимо її до родини глухокропивових (лат. Lamiaceae).

Рослина шавлії має чотиригранний стебло, вкрите тонкими волосками, на якому виростають сіро-зелені супротивні листочки. Листочки мають яйцеподібну видовжену форму, з нижнього боку з виразним жилкуванням. Молоді листочки сіро-повстисті, а старіші - зелені. Рослина шавлії любить сонячне місце розташування та легкий, сухий і добре дренований глинисто-піщаний грунт. Уникаємо вирощування шавлії на вологих і холодних місцях!

Жовтіючі листочки шавлії символізують той факт, що коріння рослини потребує більше місця. Шавлію за можливості регулярно обрізаємо, щоб вона зберігала кущовий вигляд. Шавлію вирощуємо з насіння, яке садимо ідеально в парник протягом березня - квітня на глибину 2-3 см і покриваємо тонким шаром землі. Насіння шавлії проростає протягом 15-20 днів. Молоді рослини розміром приблизно 10 см і 3-4 листочки пересаджуємо на грядку протягом травня та червня на відстані 60 см один від одного. Протягом вегетаційного періоду рослину розпушуємо і звільняємо від бур'янів.

Шавлія цвіте великими синьо-фіолетовими квітками в кількості 6-12 квіточок, які знаходяться на верхівці стебла. Її плід складається з 4 горішків. Вся рослина шавлії приємно пахне і має гострий смак.

Збираємо листя шавлії безпосередньо перед цвітінням, коли розкриваються квіткові бруньки. Перший збір проводимо в червні, або на початку липня, другий - в серпні або вересні. Збір проводимо до обіду в суху погоду, і збирана надземна частина не повинна бути товщою 5 мм. Зібрану суміш сушимо дуже повільно при максимальній температурі 40°C. Сушіння суміші зазвичай триває 8-10 днів. Висушене листя має світло-зелений колір, пряний смак і аромат.

Цікавий факт: Галюциногенну дію має листя іншого виду, шавлії віщунів (Salvia divinorum), а не шавлії лікарської.

Шавлія лікує слизові оболонки і підтримує травлення

Шавлія лікарська містить ефірну олію (1-2,5%), сапоніни, катехін, гіркоти, глікозиди, смолисті речовини, фумарову та олеанолову кислоти, каротин, вітамін C, амінокислоти, пентози, воски та інші речовини.

Рослина шавлії має противірусну, антибактеріальну та в'яжучу дію. Використовуємо її головним чином при запаленнях слизових оболонок ротової порожнини, носоглотки, при катарі бронхів, при астмі, серцевій недостатності, цукровому діабеті, а також при головних болях. Шавлія підтримує травлення. Має протизапальну дію при гострих і хронічних захворюваннях, таких як діарея, гастрит, коліт, запалення жовчних шляхів, при ниркових каменях. Жінки повинні використовувати шавлію при нерегулярній менструації, при менопаузі і для підтримки пружності матки. Водночас знижує рівень цукру в крові, тому її часто використовують як чайовий напій саме діабетики.

• Шавлієвий чай готуємо так: 2 чайні ложки суміші заливаємо 250 мл окропу, залишаємо настоюватися 10 хвилин, після чого суміш процідуємо. При проблемах з травленням п'ємо чай, приготований з шавлії, перед їжею 3 рази на день. Для підтримки лікування при запаленнях горла та носоглотки рекомендується полоскати горло цим чаєм. Чай, приготований з шавлії, допомагає також при нічному потінні, нервозності та великому робочому навантаженні. Не рекомендується вживання шавлії довше одного місяця.

Шавлія не загубиться і на кухні

Листя шавлії лікарської використовуємо на кухні для приправи свинини, баранини та качиного м'яса, вона є складовою начинок для птиці, ковбас, масла та сиру. Приправляємо нею печену картоплю, тушковані помідори, цибульний суп та інші страви. Квіти шавлії можемо додавати до салатів. Має пряний, гострий смак і в Південній Європі є найпопулярнішою приправою. Завдяки своєму смаку та аромату є складовою різних прянощів. У поєднанні з розмарином шавлія лікарська надає цікавий смак стравам.

Шавлія лікарська (лат. Salvia officinalis) – напівчагарник, який росте близько до землі, щоб зберегти якомога більше вологи. Любить сонце, тепло та легкий грунт. Цвіте з початку липня гарними синьо-фіолетовими квітами. Збираємо її листя перед цвітінням протягом теплого сонячного дня в першій половині дня. Збір робимо за потребою, але мінімум 2 рази на рік. Як приправу додаємо шавлію в невеликих кількостях до жирних, переважно м'ясних страв. Можемо додати її і до тіста, подібно до анісу.