Ялина в саду: хвойна рослина для кожного саду

Ялиця (лат. Abies) – це хвойні рослини, що належать до родини соснових (лат. Pinaceae). Назва походить від латинського abies, що перекладається як білизна, або від праіндоєвропейського abiétis, що означає ялицевий. Більшість видів ялиці походять з помірного поясу північної півкулі. Ялиці – це могутні дерева з прямими стовбурами та гілками, розташованими мутовками. Крони цих дерев у молодості мають конусоподібну форму, пізніше стають циліндричними. У молодому віці ростуть повільніше, ніж у старшому. Хвоїнки переважно дворядні, гребінчасто розташовані та виїмчасті на верхівці. На зворотному боці кожної хвоїнки є дві білуваті смужки.

Шишки, на відміну від багатьох інших хвойних, не звисають, а стирчать догори. Вони розпадаються ще на дереві, тому на землі ви не знайдете ялицевих шишок. Ялицева деревина належить до м'яких порід. Рід налічує близько 40-55 видів ялиць, які згруповані в кілька секцій. Ялиці, що належать до секції Balsamea, є представниками північних лісів та високих гір на південь від них. До цієї секції належить, наприклад, ялиця корейська (лат. Abies koreana). Секція Grandis включає представників, що ростуть у Північній Америці, Мексиці та Гватемалі. Тут вони зазвичай населяють низовини та середні висоти. Представником є, наприклад, ялиця одноколірна (лат. Abies concolor). Представники секції Abies є найближчими до нас, ростуть у Центральній, Південній та Східній Європі та в Малій Азії. Найвідомішою з них є ялиця біла (лат. Abies alba). Ялиці, віднесені до секції Momi, населяють низовини та середні висоти в Центральній і Східній Азії та в Гімалаях. З південної Іспанії та північно-західної Африки походять представники секції Piceaster. До достатньої кількості опадів звикли представники секції Amabilis, що ростуть у горах на узбережжі Тихого океану в Північній Америці та в Японії. Китайські Гімалаї населяють ялиці, що належать до секції Pseudopicea. Іншими секціями є ще Oiamel, Nobilis та Bracteata.

Найпоширеніші види ялиці

• Ялиця біла (лат. Abies alba) є видом ялиці, який є аборигенним на нашій території. Ви зустрінете її в нижчих гірських районах, однак її частка в лісовому покриві постійно зменшується. Відомим заповідником з великою кількістю ялиці білої є пралісовий масив Міонші в Моравсько-Сілезьких Бескидах. Ялиця біла має значні вимоги до вологи, для хорошого росту потребує високої вологості повітря. Навпаки, не вимоглива до світла, дуже толерантна до затінення. Росте переважно на глибоких, помірно поживних ґрунтах, витримує навіть торф'янисті та кам'янисті ґрунти, в деяких регіонах росте і на вапняках. Ялиця біла досягає висоти 30 - 60 м, а діаметр стовбура може становити 1 - 2 м. Потужні дерева мають конусоподібну або циліндричну дуже правильно сформовану крону. У похилому віці бічні гілки переростають термінальний пагін (вершину). Деревина ялиці білої жовтуватого кольору, без смоляних каналів. Хвоїнки ялиці білої розташовані двома рядами, широкі, плоскі, на лицьовому боці блискуче-зелені, на зворотному – з двома світлими смугами. Бруньки яйцеподібні, коричневого кольору, не містять смоли. Чоловічі шишечки зеленувато-жовтого кольору, зустрічаються найчастіше по краях середньої і нижньої частини крони, зазвичай близько 2 см завдовжки і 0,6 см завширшки. Жіночі шишечки зеленувато-жовті або червоні, виростають на кінцях торішніх пагонів на вершині крони. Їх розмір коливається від 2,5 до 4,5 см. Шишки ростуть вертикально і розпадаються ще на дереві. Молоді шишки зеленуваті або синюваті, після дозрівання їх колір змінюється на коричневий. Ялиця біла за сприятливих умов може дожити до 300 - 600 років. Однак вона не повинна рости в надто забруднених викидами, холодних районах, там вона не досягає такого високого віку.

• Ялиця одноколірна (лат. Abies concolor) росте в горах західної та південно-західної частини США і північно-західної Мексики. Ці регіони характеризуються довгою зимою та опадами переважно у вегетаційний період. При вирощуванні вона буде добре рости на помірно глибоких, вологих, багатих, але також достатньо аерованих піщаних або піщано-глинистих ґрунтах. Однак в екстремальних умовах виживає навіть на дуже сухих ґрунтах або на голих скелях. Без проблем може дожити понад 300 років. Ялиця одноколірна виростає до висоти близько 25 - 60 м. Крона конусоподібна, в зрілому віці змінюється на куполоподібну. Зимові бруньки овальні або круглі, жовтуваті або світло-коричневі, містять велику кількість смоли. Хвоїнки серпоподібно вигнуті із синювато-зеленим відтінком. Смуги на нижній стороні хвоїнок невиразні. Шишки циліндричної або еліптичної форми, завдовжки 7 - 12 см. Їх колір зеленуватий або фіолетуватий. Ялиця одноколірна є найменш вимогливим, дуже витривалим і пристосованим видом. Її великою перевагою є те, що в перші роки вона дуже повільно росте, тому приблизно в 20 років досягає висоти близько 7 м.

• Ялиця корейська (лат. Abies koreana) походить з південної частини Корейського півострова. Тут вона росте в гірських районах з холодним і вологим кліматом. У літній період там випадає дуже інтенсивна кількість опадів, для зимового періоду характерний дуже сильний вітер і низькі температури. На батьківщині ялиця корейська росте на неглибоких ґрунтах, бідних на гумус. Цей вид ялиці є досить невеликим за розміром, на батьківщині досягає лише 10 - 18 м, при вирощуванні на нашій території ще менше. Діаметр стовбура становить зазвичай 20 - 30 см. Крона ялиці корейської має широку конусоподібну форму, густо розгалужена, старші екземпляри мають тупу верхівку. Хвоїнки широкі, до верхівки розширюються, на кінцях зазвичай виїмчасті. Лицьова сторона блискуча, зеленого кольору з виразною борозенкою. На зворотному боці знаходяться дуже непомітні крейдово-білі смуги, які іноді зливаються в суцільну білу поверхню. Найбільш вражаючою частиною цієї ялиці є її шишки, які після дозрівання мають фіолетовий колір. Шишки короткочерешкові, циліндричні, завдовжки приблизно 4 - 7 см. Ялиця корейська є дуже популярним видом, особливо завдяки своїм декоративним шишкам, які часто утворюються вже на екземплярах заввишки 1 м. Перевагою є також невеликий розмір, регулярне розгалуження та щорічний рясний урожай шишок.

Вирощування ялини з насіння

Насіння ялини не потребує складної стратифікації перед посівом, як багато інших хвойних. Посів найкраще проводити у травні. Насіння зберігають у сухому середовищі і перед посівом доцільно замочити його на 24 - 48 годин у чистій воді, торф'яному настої або у стимулюючому розчині. Насіння можна також залишити набухнути і пророслювати у шарі вологого піску. Перед посівом дайте насінню поверхнево висохнути (щоб воно не злипалося). Насіння висаджуйте або у спеціальні лотки, або в окремі горщики (залежно від кількості насіння), на дно завжди покладіть хороший дренаж. Ємність наповніть субстратом, отриманим змішуванням торфу або хвойної підстилки, гострого піску і добре вистояного компосту у співвідношенні приблизно 2:1:1. Сіянці хвойних часто уражаються грибками, тому доцільно субстрат перед посівом стерилізувати (наприклад, пропарюванням чи пропіканням). Насіння висівайте рідко, розподіліть його по субстрату і накрийте шаром піску завтовшки приблизно у два-три рази більше розміру насіння. Дрібне насіння накрийте лише дуже тонким шаром піску. Посів притисніть дощечкою і підтримуйте постійно помірно вологим і притіненим. Посів добре провітрюйте, щоб запобігти виникненню грибків. Для успішного проростання температура має бути в межах 10 - 30 °C. Сходи схильні до ураження грибками, тому необхідно постійно підтримувати посів у чистоті, видаляти можливі бур'яни, провітрювати і підтримувати оптимальну температуру 20 - 30 °C. Молоді рослини потребують нижчої вологості повітря і субстрату, тому не переливайте їх. Надмірне затінення може спричинити витягування сіянців до світла. Приблизно через 14 днів після появи сходів можете почати підживлювати їх слабкими розчинами азоту. Наприкінці червня почніть рослини повільно привчати до звичайних умов (загартовування) і приблизно у серпні можете перемістити їх на відкрите повітря. З перенесенням на відкрите повітря змінюється і склад добрива - азотне замініть на добриво з вмістом фосфору і калію, щоб підтримати здерев'яніння і дозрівання сіянців - так ви підготуєте їх до перезимівлі. Першу зиму доцільно залишити сіянці ще в первісних ємностях. Сіянці зимують у парнику чи у теплиці, яку у разі сильних морозів без снігу краще накрити. Одразу після закінчення морозів перевірте сіянці, чи сильний мороз не витягнув їх із землі. І взимку не забувайте про періодичний полив!!! Навесні проведіть так зване розсаджування (підготовка рослини перед висадкою на остаточне місце). Молоді рослини пересадіть у більший горщик, якщо первісний вже малий, регулярно їх поливайте, підживлюйте і загартовуйте. Рослини у розсаднику залишаються різний час, завжди залежить від конкретного виду хвойних і життєздатності кожного екземпляра. На місце висаджуйте їх лише тоді, коли вони мають достатньо розвинену кореневу систему і досягають відповідних розмірів. Висадку найкраще проводити раніше, ніж сіянці почнуть рости, так вони краще приймуться і встигнуть до зими добре вкоренитися.

Куди висадити готовий саджанець ялини?

Молоді ялини зазвичай добре переносять затінення, однак у дорослому віці потребують сонячного місця, тому враховуйте це вже при виборі підходящого місця. При посадці намагайтеся якомога менше пошкодити кореневий ком. Після висадки молоді рослини добре полийте і захистіть їх від різкого сонячного опіку. Ялини потребують переважно поживного ґрунту, достатньо проникного та помірно вологого. Вони не переносять високого рівня ґрунтових вод і також не дуже добре почуваються у надто легких і сухих ґрунтах. Необхідною умовою для успішного росту є постійно висока вологість повітря. Ялини садіть на захищеній від вітру стороні, на вітряному місці їй не дуже сподобається. Ялини стійкі до морозу. При недостатньому сніговому покриві поливайте їх і взимку, молодим рослинам не завадить і легке зимове укриття (завжди має бути достатньо повітря, щоб не утворювалася цвіль). Ялини чутливі до чистоти повітря, краще почуваються у місцях без підвищеної кількості викидів (на селі, поблизу лісів чи біля водних потоків). Хвойні рослини можете підтримати у рості підживленням спеціальним добривом, призначеним саме для них. Підживлення проводьте також залежно від того, наскільки швидкий ріст вам потрібен. Ніколи не намагайтеся утримувати ялину невеликою за допомогою обрізки, це призведе до незворотного пошкодження крони. Ялина втратить свою характерну компактну форму, завдяки якій є прикрасою кожного саду. Ялини не люблять пересадки, тому завжди добре обдумайте, куди ви її висадите.

Наповніться енергією від ялини

Ялини випромінюють велику кількість енергії, яку ви можете від неї отримати. Ялини вважаються символом сили, допомагають долати стрес і хвилювання, в їхній присутності ви відпочинете від щоденної метушні і зможете знайти рішення якоїсь проблеми. Ялина в саду також допоможе вам прогнати песимізм.