Красивий, але отруйний олеандр

Коротко: Олеандр звичайний (Nerium oleander) – вічнозелений чагарник, що в ідеальних умовах досягає 4 метрів, і всі його частини отруйні через глікозиди (олеандрин, нериїн, нериантин). Влітку тримайте його на світлому місці надворі, у теплу погоду поливайте щодня м'якою водою та підживлюйте кожні два тижні. Зимує в прохолоді за 2 до 12 °C.

Олеандр звичайний (лат. Nerium oleander) є декоративним чагарником, що належить до родини барвінкових рослин (лат. Apocynaceae). Олеандр також відомий під назвою олеандр звичайний. Природною батьківщиною олеандра є область, що простягається від Середземномор'я через північну Індію, Бірму аж до Китаю. У такому широкому ареалі поширення проявлялася значна варіативність, тому в минулому розрізняли 6-8 видів олеандрів.

На сьогоднішній день ботаніки погоджуються з тим, що відмінні ознаки недостатньо сильні для визнання окремих видів, тому повернулися до початкової думки, що існує лише один єдиний представник роду олеандра, а саме олеандр звичайний. Більш виражені відмінні ознаки має лише колишній вид Nerium indicum, який має ребристі гілочки. Селекцією однак виникло багато культиварів, що цвітуть різними кольорами - від білого, через жовтий до темно-рожевого. Схрещуванням досягнуто також махровості і аромату квіток у деяких культиварів. Жовтоквітний, махровий і пахучий сорт названо Nerium oleander "Luteum Plenum". Латинська назва "Nerium" має грецьку основу в слові "neros", що означає болото. Назва підказує, де рослини спочатку росли. Дикі олеандри вегетували біля річок і в їхніх заплавних областях. При вирощуванні олеандрів тому не економте на воді і забезпечте їм достатньо живлення, щоб імітувати їхнє природне місце зростання.

Історія олеандра звичайного

Олеандри як декоративні рослини вирощувалися ще на початку нашої ери. Їх навіть вважають першими рослинами, які вирощувалися для декоративних цілей у горщиках. Оригінальний колір квіток олеандрів - рожевий. У 16 столітті на Криті був виведений білоквітковий культивар. Ароматні сорти були виведені лише в кінці 17 століття. Вершиною селекції вважалося виведення жовтоквіткового сорту на початку 19 століття. Досі жовтоквіткові олеандри є скоріше рідкістю.

Опис олеандра

Олеандр - це вічнозелена чагарникова рослина, яка в ідеальних умовах може досягати висоти до 4 метрів. Листя олеандра гладке, шкірясте, вузької форми, довжиною близько 10-15 см і шириною близько 3 см. Листя має темно-зелений колір зі світлішим жилкуванням. Черешки короткі. Грониподібні суцвіття утворюються на кінці однорічних пагонів. Квітки різних кольорів і можуть бути залежно від культивару простими чи махровими.

Всі частини олеандра, включаючи квітки, отруйні!!! Тому будьте обережні, щоб поблизу нього не опинилися маленькі діти.

Отрути, що містяться в олеандрі

Листя, стебла і квіти олеандра містять глікозиди (наприклад, олеандрин, нериїн і нериантин), завдяки яким рослина є вкрай отруйною. Глікозиди тонізують серцевий м'яз і діють як сильний сечогінний засіб. Симптоми отруєння включають блювання, запаморочення, аритмію, судоми та лихоманку. Сильне отруєння може в найгіршому випадку закінчитися навіть смертю. У разі підозри на отруєння не викликайте блювання і негайно зателефонуйте до служби екстреної допомоги або до місцевого токсикологічного центру. Промивання шлунка та введення інших детоксикаційних засобів забезпечить лікар. Соки, що містяться в олеандрі, можуть викликати запалення шкіри. У чутливих осіб аромат квітів олеандра може спричинити головний біль і запаморочення.

Вирощування олеандра

Олеандр найкраще росте на світлому місці, у дуже поживному ґрунті. Придатний субстрат може складатися, наприклад, з 4 частин дернової землі, 2 частин листової землі, 2 частин перепрілого гною або парникової землі і однієї частини піску. На батьківщині олеандри росли в наносах річок, багатих на поживні речовини, тому їх рекомендується в сезон достатньо поливати і підживлювати. Підживлення рекомендується проводити кожні два тижні спеціальним комплексним добривом для кімнатних рослин. Для поливу використовуйте відстояну, м'яку воду, оскільки олеандр досить чутливий до жорсткості води. Щоб досягти цвітіння, ви повинні влітку тримати рослину на вулиці. На зовнішнє сонячне місце перемістіть її тоді, коли вже не загрожують заморозки. У теплішу погоду поливайте олеандр щодня. Доцільно розміщувати рослини на критому місці, оскільки їхні квіти чутливі до вологи, і при тривалих дощах вони буріють, вкриваються цвіллю та опадають.

На зимове місце перенесіть рослину наприкінці вересня (залежно від актуальної погоди). Олеандр витримує короткочасні морози до приблизно -10 °C. Мороз хоча й пошкодить молоді пагони, але рослина здатна надійно відростити зі старішої деревини або випустити новий пагін від коренів. Проте тривалі морози олеандр не переживе. Якщо це можливо, зимуйте олеандри в прохолодному приміщенні з температурою в діапазоні від 2 до 12 °C. Чутливіші культивари доцільно зимувати при температурі 8-12 °C. При температурі вище 12 °C рослини прокидаються для росту. Тепліша зимівля може бути також причиною слабшого цвітіння в наступному сезоні. Іншим фактором, що впливає на цвітіння, є масштаб втрати листя в зимовий період. Чим більше листя опаде, тим менше рослина буде, ймовірно, цвісти.

Щоб листя не опадало, потрібно забезпечити йому достатньо світла і взимку. Навпаки, води рослинам, що зимують у прохолоді, потрібно мінімум - лише стільки, щоб коріння повністю не пересохло. Незважаючи на всю турботу, протягом зими може статися деяке опадання листя, це цілком природно в наших кліматичних умовах. Проте листя на колишньому місці вже не відросте, тому голі гілочки навесні обрізають.

Олеандри дуже добре розростаються, але врахуйте, що нові пагони зацвітуть лише в наступному сезоні. Якщо у вас немає можливості забезпечити олеандрам зимівлю в прохолодному місці або в зимовому саду, не засмучуйтеся, рослини переживуть і тепліше зимування. Однак вони потребують достатньо світла та поливу, як і інші кімнатні рослини. Якщо ви вирощуєте олеандр поблизу центрального опалення, забезпечте йому регулярне обприскування, особливо в зимовий період. Навесні пересадіть олеандри, старші екземпляри достатньо пересаджувати кожні 2-3 роки. Коріння можна частково укоротити. При пересадці не забудьте про достатній дренаж у горщику. Олеандри не схильні до хвороб чи ураження шкідниками. Молоді рослини можна виростити з насіння. Найсприятливішим періодом для посіву насіння є весна та літо, коли найкращі кліматичні та світлові умови. Насіння висівайте в ґрунт, багатий на гумус. Ґрунт підтримуйте постійно вологим. Для посіву можна використовувати міні-теплицю, завдяки якій досягнете підтримання достатньої вологості та правильної температури. Підрослі рослини пересадіть у відповідний горщик.

Цікавий факт наостанок

Незважаючи на те, що вся рослина олеандра отруйна, листя, зібране під час цвітіння, використовується в медичних цілях. Препарат, отриманий з них, здатний регулювати серцеву діяльність і лікувати шкірні висипання. Однак його застосування в народній медицині не рекомендується, оскільки це дуже ризиковано!!! Отрути в листі олеандра в минулому використовувалися для знищення пацюків, щурів та мишей.