Кактус від насіння до квітів

Кактуси знає кожен. Однак для багатьох вони є лише "колючою кулею", що цвіте раз на сім років, до якої краще навіть не доторкатися. Шкода, адже кактуси – це дуже невибагливі рослини для вирощування, а їхні квіти викликають неабияке захоплення. Якщо зацвіте кактус, вирощений з насінини, радість садівника буде ще більшою. Це кульмінація його зусиль у вирощуванні, щось на зразок медалі за заслуги. Що ж потрібно зробити, щоб її отримати? Перший крок – це купівля якісного насіння, а потім вже не залишається нічого іншого, як озброїтися терпінням і з ентузіазмом взятися за вирощування кактусів.

Основи вирощування кактусів – посів насіння

Основою для успішного посіву насіння кактусів є вибір відповідної посівної ємності та субстрату. Ємність обираємо залежно від кількості висаджуваного насіння. Дуже простим посівним пристроєм є, наприклад, міні-теплиця. Практичніше висівати насіння кактусів не безпосередньо в міні-теплицю, а краще в горщики, які помістіть у посівний пристрій. По-перше, у вас окремо розділені окремі види кактусів, тож не потрібно турбуватися про те, як розділити ємність, щоб кактуси не перемішалися. А по-друге, у разі ураження посіву цвіллю ви можете зручно витягти та обробити лише конкретний горщик.

Щоб звести можливість ураження цвіллю до мінімуму, необхідно коробку і горщики добре помити і найкраще продезінфікувати (наприклад, слабким розчином перекису водню або розчином перманганату калію). Субстрат стерилізують теплом – його можна висипати на деко і трохи запекти в духовці або насипати в банку, яку прокип'ятіть у водяній бані (як при консервуванні). Це хоч і трохи клопітно, але за зниження ризику ураження цвіллю це справді вартує того. Субстрат для посіву має бути дрібнозернистим, щоб насіння не потрапило занадто глибоко. Його можна створити, наприклад, змішавши щебінь, річковий пісок і глину, або змішавши субстрат для кактусів та щебінь. Заповніть підготовленим субстратом горщики до поверхні і злегка ущільніть, поверхню зволожіть прокип'яченою водою. На субстрат рівномірно розподіліть насіння кактусів. У кожен горщик помістіть табличку з назвою кактуса. Потім посів закрийте так, щоб контакт із зовнішнім середовищем був якомога меншим. Посівний пристрій помістіть на підвіконня, де достатньо світла. Однак зверніть увагу, щоб сонячне випромінювання не було надто сильним і не спалило чи не зварило паростки – краще їх притінити. Другою альтернативою є розміщення посіву кактусів під штучним світлом – люмінесцентною лампою. Цей варіант можна економічно реалізувати, наприклад, розмістивши посів у проміжку між верхнім склом акваріума і джерелом світла (якщо це просторово можливо).

Пророслі паростки кактусів мають достатньо світла та вищу температуру, що сприяє успішному росту. Регулярно спостерігайте за кактусами і у разі висихання субстрату зволожуйте прокип'яченою водою. Якщо, незважаючи на всі зусилля щодо стерилізації середовища, ви виявите, що в горщику розповсюджуються білі нитки цвілі, негайно вийміть його з посівного апарату, обприскайте слабким розчином гіпермангану і дайте субстрату висохнути. Відмерлі паростки видаліть. Після проростання насіння кактусів почніть провітрювати посів, але постійно підтримуйте його злегка вологим.

Коли сіянці почнуть тіснитися в мисці, перепікіруйте їх у більший горщик (миску). Під час роботи будьте обережні, оскільки молоде тіло кактуса дуже крихке і схильне до пошкодження. Чим більший кактус, з яким ви працюєте, тим нижчий ризик пошкодження. Пересаджуйте в сухий субстрат і ніколи не поливайте кактуси після пересадки, дайте їм близько тижня на загоєння дрібних ранок, які ви спричинили пересадженням. Полив може призвести до загнивання, і навіть у дорослих рослин!

Основи вирощування кактусів – рік вирощувача

При вирощуванні кактусів необхідно дотримуватися режиму літньої вегетації та періоду зимового спокою. І не важливо, чи вирощуєте ви кактуси в теплиці або вдома на підвіконні. Без дотримання цього принципу ви навряд чи дочекаєтеся квітів. Період літньої вегетації починається приблизно наприкінці квітня, на відкритому повітрі – коли не загрожують заморозки. Помістіть кактуси на підвіконня чи в теплицю і почніть їх поливати – приблизно 1 раз на 14 днів з урахуванням поточних кліматичних умов – при теплі та швидкому висиханні можете поливати частіше, в прохолоді рідше. Субстрат повинен висихати між окремими поливами. Такий "пробуджений" кактус "нап'ється" і почне рости, у здатних до цвітіння кактусів з'являться бутони. Підтримуйте кактуси в режимі росту до вересня, потім поступово обмежуйте полив. У кактусів дозріють тканини і вони підготуються до періоду вегетаційного спокою. Наприкінці жовтня (з вулиці раніше, до настання морозів) перемістіть кактуси на прохолодніше місце, оптимально з температурою близько 7–15 °C. Там може бути навіть повна темрява (підвал, коробка від взуття), якщо температура знижена.

Виростіть собі також різдвяний кактус, це зовсім не складно. Він здатний створити приємну атмосферу.

Взимку кактуси не поливайте! Звичайно, крім маленьких сіянців, які час від часу зволожуйте і тримайте на світлі. Періодично перевіряйте кактуси. Якщо виявите, що верхівка світло-зелена і починає витягуватися, температура занадто висока і кактус почав рости – або знизьте температуру, або перейдіть на літній режим – але не раніше ніж наприкінці березня. Дотримання цих двох режимів є основою успіху всього вирощування кактусів, особливо цвітіння.

Найвідоміші види кактусів

• Ariocarpus – кактуси цього виду належать до складніших у вирощуванні, але тим більше цінних видів. Зустрічаються від північної Мексики до південно-західного Техасу. Квіти бувають білі, жовті, рожеві або фіолетові, що виростають з верхівки кактуса. Розпізнавальною ознакою цього виду кактуса є потужний ріпоподібний корінь. До представників цього виду належить, наприклад, ariocarpus fissuratus, який виростає до розміру 15 см і в дорослому віці розквітає восени рожево-фіолетовою квіткою завширшки до 5 см. На батьківщині американці через його незвичайний вигляд називають його «living rock», що в перекладі означає «живий камінь».

• Astrophytum – розпізнавальною ознакою цього виду мексиканського кактуса є білі пластівці, які розкидані по всьому тілу кактуса. Квіти виростають з верхівки рослини, переважно жовті з червоним або помаранчевим зівом. Найвідоміші види – astrophytum asterias, який отримав свою назву завдяки схожості з морською зіркою. Видова назва astrophyta capricorne походить від козерога, тому його іноді називають «кактус-козеріг». Astrophytum myriostigma не має колючок і, як підказує сама назва, покритий тисячами білих крапок (пластівців). Він також відомий під назвою «єпископська шапка», яку нагадує своєю формою. Існує також різновид «nudum», що не має пластівців. Astrophytum supercabuto належить до японських гібридів і цінується особливо за свій зовнішній вигляд – пластівці більші, ніж у звичайних видів, і утворюють на тілі цікавий малюнок. Іншими представниками цього виду кактуса є astrophytum niveum, astrophytum senile, astrophytum crassispinoides.

• Epithelantha – ці кактуси належать до мексиканських мініатюр, виростають максимум до розміру 5 см. Колючки білі і дуже короткі. Квіти виростають з верхівки рослини. Вони дуже маленькі, білі чи світло-рожеві. Помітними у цих рослин є темно-рожеві насінники, які утворюються після запилення квітів. Представником виду є epithelantha micromeris. Видова назва цього кактуса означає малочисельний або складений з небагатьох частин. На батьківщині epithelantha деякими племенами називаються «mulato» і використовуються як галюциногенні наркотики. У Чехії концентрація соків недостатня (через брак сонячного випромінювання), тому не має галюциногенного ефекту!

• Thelocactus – батьківщиною цього виду кактуса є північний схід Мексики та південні частини Техасу. Росте в теплих субтропічних пустелях з гравійно-піщаним ґрунтом, тому і при вирощуванні в наших умовах потребує дуже проникного субстрату (не переносить перезволоження) та теплого місця. Великі квіти виростають з верхівки, можуть мати різні кольори. Представниками є theocactus bicolor, який має ефектні двоколірні колючки та яскраво-рожеву квітку. Далі thelocactus hexaedrophorus, який має виразно сіро-блакитний епідерміс (шкірку), що відрізняє його від інших представників цього виду. Цвіте кремово-білою квіткою розміром до 5 см. Thelocactus rinconensis є прекрасним представником цього виду, легко вирощується, єдиним недоліком є те, що зацвітає лише близько 10 років.

• Echinocereus – кактуси цього виду є стовпчастими, поширені від Мексики до Техасу, Каліфорнії, Колорадо, Юти та Невади. Квіти виростають з боку рослини і на відміну від інших видів кактусів можуть цвісти до тижня. До представників належать echinocereus chloranthus var. cylindricus з меншими коричнево-жовтими квітками, echinocereus rigidissimus з великою рожевою квіткою та echinocereus viridiflorus з жовтою квіткою. Цей кактус короткочасно морозостійкий до температури - 20 °C.

Порада на завершення

Куплене насіння кактусів можна висівати також за допомогою так званого методу Флейшера – тобто в закривані консервні банки (зі скляною кришкою). Перевагою цього методу є герметичне закриття, завдяки чому досягається вища стерильність середовища та стала вологість. Недоліком є те, що висівається безпосередньо в банку, тому при ураженні цвіллю неможливо вийняти лише один горщик. Рекомендуємо вирощувати за допомогою Growset, який підходить також як подарунок.

читайте також Кактуси - колюча краса, яка не в'яне